Для участі у спільній молитві до Патріаршого собору завітали владики: Степан Меньок, екзарх Донецький, Йосафат Говера, екзарх Луцький, Михайло Бубній, екзарх Одеський, Василь Тучапець, екзарх Харківський, Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, єпископ Курії Верховного Архиєпископа, а також численні священники Київської архиєпархії. З проповіддю до учасників богослужіння звернувся владика Богдан Дзюрах.
«Сьогодні, коли спогадуємо 75-ті роковини відходу до вічності праведного митрополита Андрея, не хочемо думати про нього як про «історичну постать» у значенні величної особи, яка вписала свою славну сторінку в Книгу Буття нашої Церкви та народу і відтак «увійшла в історію», тобто залишилася в минулому, позначеному черговими круглими чи звичайними датами – 150, 75 і тому подібне. Ми хочемо дивитися і думати про нашого святця як про живу в Господі особу, яка допомагає нам зрозуміти наше сьогодення і спільно будувати наше майбуття», – зауважив під час своєї проповіді владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
За його словами, митрополит Андрей Шептицький бажав, щоб насамперед віра в Бога була незамінним фундаментом і основою будучності народу, його добробуту, суспільного ладу і розквіту. А першим адресатом його проповіді завжди була і є сім’я та родина. Окрім цього, він постійно запевняв, що здорова, збудована на підвалинах віри українська школа – це ще одна складова великого майбутнього народу. Тому митрополит Андрей постійно усіма силами і засобами старався сприяти розвитку науки, культури, просвіти серед рідного народу.
«Віра, родина, просвіта, єдність – ось тих кілька найважливіших каменів, які митрополит бажав закласти у підвалини будучності своєї Церкви і народу. Таку будучність він бачив, такої будучності бажав, її він будував словом, молитвою, своїм подвижницьким життям. Але через людські й історичні обмеження, очевидно, не міг довершити віх своїх планів, здійснити всі свої проєкти і бажання, тож передав у спадок нам, своїх духовним дітям, обов’язок продовжувати це його спасенне діло», – наголосив під час своєї проповіді владика Богдан Дзюрах.
І згодом додав: «Втім, наостанок слід сказати, що одну справу будучності він все ж таки здійснив вповні, довершив ще за свого життя: він осягнув ту християнську святість, до котрої його особисто кликав Господь Бог і на яку він, як людина, християнин і пастир, спромігся у своєму житті, витривало співпрацюючи із Божою благодаттю. Нам залишилося зробити лише один маленький штрих у цьому вже довершеному ділі: проголошення його блаженним і святим».
Спільна молитва у день пам'яті митрополита Андрея завершилася Панахидою.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту