Цьому дню від 4 жовтня передував тиждень підготовки із назвою «Тиждень патріарха Любомира Гузара. Прилучитися до Великого». Під час цього періоду відбулася низка заходів, які інтелектуально та духовно провадили людей до сьогоднішньої події.
Цей день розпочався із Архиєрейської Божественної Літургії у храмі Покрову Пресвятої Богородиці, яку звершив Блаженніший Святослав. Із ним співслужили: правлячий архиєрей Коломийської єпархії Василь Івасюк, єпарх Кам’янець-Подільський Іван Кулик, екзарх для українців-греко-католиків у Німеччині та Скандинавії Богдан Дзюрах, екзарх Харківський Василь Тучапець, єпископ-помічник Київської архиєпархії Йосиф Мілян, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Петро Лоза, а також чисельне духовенство з різних єпархій та екзархатів УГКЦ. Зі словом проповіді до усіх учасників моління звернувся владика Богдан Дзюрах.
«Після відходу на пенсію він не збудував собі печі для відпочинку; і після відходу до вічності він продовжує служити Церкві і народові. І нинішня подія, якою вінчається Тиждень пам’яті Блаженнішого Любомира тут, у Вінниці, є теж частиною його церковного і громадянського служіння», — розпочав своє слово преосвященний владика Богдан.
Відтак проповідник поставив перед присутніми запитання, яке хвилює серця багатьох людей: чому так сталося, що перший у світі пам’ятник Блаженнішому Любомирові буде освячено саме тут, у Вінниці? За словами владики, це може бути пов’язано із певним візитом Блаженнішого Любомира до цього міста. Це також може бути наслідком активності та ініціативності місцевого священника о. Григорія, який запалився цією ідеєю. Але для нього, — владики, — пригадалися миттєвості кінострічки про Блаженнішого Любомира «Бути Людиною», де він особисто згадує про Вінницю. «Вінниця була у серці Блаженнішого Любомира, і тому у серці Вінниці сьогодні постає його пам’ятник», — підсумував архиєрей.
Однак, відразу владика підкреслив, що нинішня подія повинна не лише скеровувати нас в минуле — до вдячних споминів і пам’яті про цього праведного мужа; вона ще більше буде нас скеровувати у майбутнє. Вона повинна скеровувати до того, щоб Блаженніший Любомир ставав для нас кимось реальним, близьким і завжди актуальним.
У другій частині своєї проповіді владика Богдан Дзюрах акцентував на потрійному служінні Блаженнішого Любомира Гузара.
Передусім, за словами проповідника, варто пригадати про його вміння слухати, «апостолят вуха». «Слухання було потребою його серця. Він слухав охоче; він слухав радо. І та його мудрість, якою він нас всіх так часто дивував і захоплював та будував Україну й Церкву, походила не тільки від його ерудованості, від його особистих інтелектуальних, культурних і духовних обдарувань, а й немалою мірою від його неймовірного вміння слухати людину», — мовив єпископ.
Друга риса його всебічного служіння — це слово. «Його діаспорна говірка, глибокий тембр голосу, статечний і розмірений спосіб проповідування були єдині у своєму роді. Слова, які виходили з його уст, а радше — з серця, одне за одним, пласт за пластом лягали в серце і душу слухачів, і там, неначе цеглинка за цеглинкою, складалися на духовний храм, який він будував у серці кожної людини, що слухала Блаженнішого Любомира», — відзначив апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії. Після цього додав: «Він був свідомий дару слова, яким його наділив Всевишній. І без фальшивої скромності він одного разу, вже будучи на пенсії, під час святкування дня народження в тісному княжицькому гроні найближчих домашніх, сказав: „Я розумію, що Бог дав мені дар слова, то ж доки люди цього потребують, я буду ним служити“. І служив».
«Утім він добре розумів, що зміна світу чи зміна людини на краще — це не плід людського зусилля чи красномовства риторів і проповідників. Це насамперед плід Божої ласки, благодаті. Тому найважливішим його служінням тут, на землі, і у вічності була, є і буде молитва», — продовжив, відзначаючи третю рису служіння, проповідник.
Наприкінці свого слова владика Богдан пригадав зачитаний попередньо євангельський уривок про діалог Ісуса на хресті зі своєю Матір’ю та улюбленим учнем. Саме на місці улюбленого учня, за словами єпископа, перебував Блаженніший Любомир Гузар, приймаючи Богородицю як свою матір.
«І ми сьогодні просимо, щоб він узяв нас всіх під свою опіку: взяв під свою опіку свого наступника Блаженнішого Святослава, якому, як сам казав, ще „теплою рукою“ передав велику відповідальність, але, ми впевнені в цьому, над яким в особливий спосіб чуває і його провадить; щоб узяв в опіку нас, єпископат, наше духовенство, богопосвячених осіб, боголюбивих мирян, увесь наш народ в Україні і на поселеннях сущий, який він дуже любив і якому до кінця свого життя так віддано служив і якому продовжує служити. Я впевнений, Блаженніший Любомир надалі буде нам служити, опікуватися нами — кожним зокрема і нашою Церквою та народом», — завершив проповідь преосвященний владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Розробка сайту