Отець Андрій каже: священники Київської архиєпархії були, є і будуть там, де повинні бути, – зі своїми вірними. Йдеться і про духовну підтримку, яка є такою необхідною людям зараз, і про гуманітарну допомогу. Наприклад, є села, де закінчилися продукти, є потреба в ліках тощо. «Найважливіше, що ми не залишаємо одні одних сам на сам з бідою, і це піднімає на дусі кожну людину, кожного священника», – каже отець.
«Постійно згадую слова Блаженнішого Святослава, які він промовив, коли все це тільки почалося: немає такого поганого, що б не вийшло на добро, – продовжує він. – Цим і живемо: Господь є над нами, ми в себе вдома. Дякуємо Богові за час, у якому живемо і який є таким непростим, навіть важким. Але те, що зараз відбувається на наших очах, є найкращою проповіддю. Це час, щоб збільшити нашу довіру до Божих милосердних рук, поглибити віру в Бога, який сам терпів за людські гріхи, щоб спасти людину. Тому ми повторюємо Його слова: «Господи, хай буде воля Твоя». І віримо, що так і буде. Господь є Богом Слова. Він це Слово об’явив, провадить нас і у тому Слові нас будує. Тому дуже важливо довіряти Йому, особливо зараз, у цей непростий час».
Отець Андрій розповідає про різні приклади прояву людяності і того найкращого, що є в людях. І ще – про приклади живого екуменізму, про те, як вірні різних Церков єднаються у спільній молитві за Україну, про сопричастя у цій молитві.
Важке питання, яке цими днями особливо часто ставлять священнику: за що українцям і Україні такі випробування? Психологи радять це питання переформатовувати: не «за що», а «для чого», – і тоді бачимо можливості і сенси, а не безвихідь. Як на це питання відповідає священник?
«У своїй діяльності священника я часто чув і чую це запитання: за що людина так терпить? Зараз питають: де є Бог, коли гинуть мирні люди? Ці питання дуже важкі, але можлива відповідь є. Важливо пам’ятати, що Бог не покидає людину у її терпіннях і через свого Сина, який також терпів на хресті, спасає людину, – людину, яка загубилася і шукала щастя в другорядних речах. І Господь у важкі часи показує, що є справді цінним. Це – любов. І ця війна також нам показує, скільки навколо нас і в нас самих є любові – до нашої Батьківщини, до ближнього, скільки навколо нас добрих і жертовних людей. У Києві зараз так і відбувається: люди мобілізуються, підтримують одне одного, діляться чим можуть. І це – добро, це – прояви Божої любові. Дуже важливим зараз є довіритися Божому милосердю і любові й озирнутися навколо. Тому що навколо – не лише війна, навколо – люди, які об’єднуються в цій Божій любові, у любові до України».
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту