На початку своєї проповіді архиєрей поділився своїм особистим досвідом паломництва до Ченстохови, яке він здійснив спільно з військовослужбовцями кілька років тому. Їхня проща тривала десять днів. За ці дні вони пройшли 350 кілометрів.
«Перший день дався легко. Військові йшли в берцах, не взуваючи кросівок, як це робимо ми, щоб зручно долати шлях. Кожен із нас йшов усі десять днів із різними життєвими історіями. Бо люди, які йшли в це паломництво, в основному мали якісь свої запитання, але не мали конкретних відповідей. Впродовж нашого життя ми часто маємо запитання, на які не завжди легко знайти відповідь», – розповів владика Степан.
«У цій прощі я запитав в одного військовослужбовця: чим є для тебе паломництво? Він відповів, що для нього проща - це дорога до себе», - сказав він.
«Ми мусимо прийти до себе, знайти час, щоб подумати, заглянути у свою душу і зробити іспит сумління. Нам дуже легко знати інших людей, чути, говорити про них. Але натомість є складно знати самого себе зсередини. Наше життя, життя християнина, вимагає від нас не боятися дізнаватися та знати правду про себе. Тому це паломництво є для багатьох з нас дорогою до себе, щоб знати себе зсередини», – наголосив проповідник.
«Паломництво – це також час, коли маємо нагоду зустрітися сам-на-сам із різними життєвими ситуаціями й обставинами, – продовжив він, – навчитися приймати реальність, подібно до того, як приймаємо останні два місяці обставини, що склалася з епідемією коронавірусу».
«Ми маємо навчитися приймати те, що не можемо змінити. Таке вміння означає, що ми вміємо жити згідно з Божою волею. Позаяк Бог з того моменту бере участь у переживанні цих ситуацій», – зауважив єпископ.
«Коли ми робимо перший крок, то наступні наші кроки нам допомагає робити Господь. Сьогодні, під час прощі до Марійського місця, переживаємо час, коли хтось дуже важливий є поруч з нами. Пресвята Богородиця не може змінити усі наші життєві ситуації, не може здійснити всі наші мрії, плани та ідеї, але Вона є та, яка завжди поруч. Присутність поруч інколи є набагато більшою і важливішою, аніж змінювати відразу все довкола», - наголосив він.
І додав: «Якщо сьогодні, ідучи додому з цієї прощі, усвідомлюватимемо, що завжди поруч зі мною є Пресвята Богородиця, тоді майбутні виклики сприйматимемо зовсім по-іншому».
«Проповідник звернув увагу на те, що в сьогоднішньому Євангелії ми чуємо історію сліпонародженого чоловіка, який почав дивитися на світ таким, яким є. Він ніколи не бачив довкола себе всього того, що відбувається, а тільки відчував. Уся ця євангельська історія є дискусією між людиною, яка почала бачити, стала іншою, і тими, які не хотіли радіти його прозрінню. Інколи в житті ми будемо зустрічати людей, які не радітимуть, що ми почали по-іншому жити, поводитися та сприймати певні речі. Наша віра є тим, що Бог дав нам в допомогу, щоб правильно все бачити та переживати», - додав владика Степан.
«Просімо Богородицю, щоб Вона допомогла нам правильно пережити всі моменти в житті. Тоді сьогоднішня неділя для нас стане неділею, коли ми здійснили паломництво у своє серце. Воно нам необхідне для того, щоб стати кращими», - переконаний проповідник.
Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами пресслужби Київської архиєпархії
Розробка сайту