Переживаємо час, в якому світ опинився на роздоріжжі. Саме тому сьогодні звершуємо паломництво насамперед до себе. На цьому наголосив владика Степан Сус, куріальний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископа, під час проповіді на прощі медичних працівників та капеланів до Крехівського монастиря.
На початку своєї проповіді владика Степан передав усім вітання від Глави Церкви Блаженнішого Святослава. «Підозрюю, що Глава Церкви разом з нами сьогодні молиться онлайн. Блаженніший Святослав, коли не має змоги поїхати кудись, то використовує засоби сучасної комунікації, щоб бути разом із людьми і спільно молитися», - запевнив єпископ.
За словами архиєрея, сьогоднішня проща в умовах пандемії є доброю нагодою для медиків і капеланів насамперед зустрітися зі собою, а також з Божою допомогою знайти відповіді на непрості запитання, які ставить сьогодення. Владика Степан пригадав історію одного хірурга, яка з ним сталася під час операції. «Лікар проводив складну операцію. Він використав всі свої навички та вміння і зрозумів, що далі не знає, що робити. У той момент він подумки почав молитися і каже, що якась невидима сила підказала йому, як поступити. Це було проти правил, але такий вчинок врятував життя пацієнту. Він зрозумів, що в тих обставинах став руками Бога», - розповів він.
На його переконання, медичні працівники є руками Бога і Божого милосердя у цьому світі. «Коли в нас все добре, тиск 120 на 80 і нас нічого не турбує, то нам здається, що десь там, далеко, є шпиталі, лікарні, медичні працівники... Але коли занедужаємо, то починаємо розуміти, як важливо зустріти на своєму шляху тих лікарів, медичних працівників, які є руками Бога в цьому світі», – зауважив проповідник.
«Їхній вчинок – це не лише милосердя, а й вияв доброти і уваги. Найважливіше, що коли вони нас не можуть вилікувати, то скажуть: “Я буду поруч”, “Я не покину вас”. І ви знаєте, що є життєві ситуації, коли це слово, що хтось «буде поруч», є значно сильнішим від ліків», - додав він.
Наші капелани, які тут присутні, каже владика Степан, часто відчувають це вміння бути поруч. Нам іноді важко підібрати слова підбадьорення для хворої людини. У цій ситуації можна бути поруч. І це «бути поруч» є знаком того, що через медичного працівника сам Господь дбає про недужу людину.
«Тому, дорогі медичні працівники, а також усі, хто з нами молиться, дорогі капелани, ваше покликання особливе. Ви покликані бути руками Бога в цьому світі. Ви покликані бути руками Божого милосердя і доброти», - наголосив проповідник.
«Але щоб стати тими руками, треба довірити себе Тому, хто дає нам силу. Ми тут всі зібралися, щоб не просто бути разом, а щоб довіритися Богові, щоб поставити Йому ті запитання, які нас турбують, і попросити в Бога сили та витривалості, а також щоб віддатися під покров Матері Божої, нашої Захисниці», - додав він.
«Наше служіння пов’язане з великою любов’ю і жертвою. Бо ті, що люблять, також жертвують, і вони потребують підтримки. Нехай Господь завжди береже нас у своїй ласці і благодаті, щоб ми ніколи не опускали своїх рук, щоб ми ніколи не чули втоми, але відчували те, що відчув цей хірург під час операції: Бог є зі мною, Він веде моїми руками, щоб я робив добро і зціляв людей у цьому світі”, - побажав владика Степан.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту