У проповіді Предстоятель проаналізував покликання перших апостолів у контексті сьогоднішнього уривка Євангелія (Мт. 4, 18-23) та воєнної ситуації в Україні.
Насамперед проповідник звернув увагу на те, що Христос сам кличе своїх учнів. Він перебуває серед людей, які працюють. Саме там Христос знаходить тих, кого кличе: Симона, Андрія, Якова та Івана.
Обставини покликання цих учнів, зауважив архирей, його зміст і наслідки матимуть вселенське значення: «Ця коротка розмова, яку ми сьогодні чуємо в Євангелії, позначилася на історії людства та Церкви на всі грядущі віки».
Глава Церкви зауважив, що саме слово «покликання» означає присутність двох: когось, хто кличе, і когось, хто відповідає. «Людина, мріючи про велике і бажаючи весь світ перевернути, має зрозуміти серед цілої палітри різних людських талантів і завдань, яка її місія... Однак замало, щоб був той, хто шукає себе. Треба когось, хто покликав би мене. І тим, хто кличе, є Господь Бог», – підкреслив Блаженніший Святослав і додав, що часом людина, потребуючи чути голос того, хто кличе, персоніфікує різні реалії – батьківщина кличе, сумління кличе. Але це все, за його словами, деякою мірою – проєкція нашого уявлення про себе самих і про світ.
«Із сьогоднішнього Євангелія важливо розуміти, що Господь особисто до мене скеровує свій голос. Він мене кличе. А ми маємо почути цей голос і на нього відповісти. Бо в цьому прихована ще одна дійсність: Бог, коли кличе людину, бачить, якою вона може стати, коли піде за Ним… Коли Бог кличе, перевершує мрії людини, перевершує її уявлення про себе саму. Божа Мудрість, у якій є задум про кожного з нас, завжди перевершує людську мудрість. А Божа сила, яка діє в тому, хто відповідає на Боже покликання, завжди робить можливим те, що по-людськи неможливе», – наголосив архиєрей.
Євангеліє про покликання учнів над Галилейським морем, за словами Глави Церкви, по-особливому бринить сьогодні у вухах тих, хто цього воєнного ранку в Києві прокинувся від вибухів у Шевченківському районі міста.
«Ми сьогодні питаємо: Боже, що Ти задумав про нас? Ми бачимо наші людські можливості та здатність пізнавати лише сьогоднішню хвилину. Яким є наше покликання в задумі Твоєї Божественної Премудрості? Можливо, на це питання кожному з нас зокрема Господь дасть відповідь особливу і особисту, коли ми будемо до Нього молитися», – сказав Предстоятель.
Але очевидним, вважає проповідник, для усіх сьогодні є те, що саме війна є запереченням Божого задуму і Божої Мудрості. Війна – це найбільший злочин проти Бога, найбільша немудрість, дурість, яку людина може здійснити. «І ми сьогодні відчуваємо, що ворогами України є ті, хто не дає їй здійснити її святе покликання», – додав Глава УГКЦ.
Блаженніший Святослав завершив проповідь таким зверненням до Бога: «Боже, поклич нас із пекла на землі, у якому ми сьогодні перебуваємо, за собою! Ми знаємо, що там, де Ти, є мир і безпека. Ми знаємо, що лише той, хто здійснить своє життєве покликання, відчуває, що він щасливий. Боже, клич нас, а ми підемо за Тобою! Дай нам силу відповісти на Твоє запрошення бути носіями Твоєї Мудрості і Твоєї доброї новини і через виконання нашого життєвого завдання розкинути сіті людських стосунків, через які можемо ділитися Тобою з іншими, поширювати людям третього тисячоліття горизонти їхнього життя. Боже, будь з нами! Будь з нами в цей складний момент. А ми хочемо, як ті учні, кинути все і піти за Тобою».
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту