Предстоятель зауважив, що весь схід України знову палає... Ворог застосовує усі види зброї.
«Луганщина, дослівно, є у вогні ще й через масштабні пожежі, які спричинили окупанти. Вже знищено 17 тисяч гектарів лісу. Цей вогонь унаочнює, що окупант веде проти України війну випаленої землі. Крім того, ворог вивозить зерно, у різний спосіб грабує наші міста і села», – каже духовний лідер.
У цей день Глава Церкви роздумував над першим плодом християнської віри – чеснотою, яка називається надія.
У цей драматичний воєнний час, коли видається, що руйнується весь той світ, у якому ми досі жили і який знали, що немає нічого певного, ми ставимо запитання: на що опертися? На що надіятися?
«Християнська надія стає джерелом порятунку для людини в бурхливому морі земного життя. Надію як чесноту слід відрізняти від почуття сподівання. Ми часом кажемо: "Сподіваюся, усе буде добре", хоча не знаємо, не впевнені, чи так буде», – вважає Блаженний Святослав.
Чеснота християнської надії, навчає духовний лідер, як Божий дар і як плід віри, є певною. Чеснота надії народжується тоді, коли ми вже посідаємо те, на що надіємося. Цю чесноту можна пояснити на такому прикладі. Коли ми занурюємо якусь посудину у воду і виймаємо її, то бачимо цю посудину наповненою. Так само і з нами. Коли ми через віру в Таїнстві Хрещення занурюємося в Боже життя, тоді Бог наповнює нас. І ось присутність Бога у внутрішньому просторі людини, та присутність, повноту якої ми ще очікуємо, і є змістом християнської надії.
«Мене часто питають, чи ми в Україні в часи війни маємо якусь надію. Я впевнено відповідаю, що так, бо ми християни. Ми вже відчуваємо присутнім у нас і поміж нами того Бога, на якого покладаємося», – сказав Глава Церкви.
Департамент інформації УГКЦ