На початку проповіді Предстоятель зазначив, що на восьмий день після Пасхи Господньої ми, як спільнота учнів, запрошені Церквою, подібно до апостолів, пережити моменти зустрічі з воскреслим Христом. Відтак він пригадав уривок сьогоднішнього Євангелія, який нам розповідає про зустріч учнів із воскреслим Учителем. Бо саме до них Він поспішив після свого воскресіння. Христос знаходить їх переляканими, за зачиненими дверима.
«Чого боялися учні? У чому полягав страх, який змусив їх замкнути двері? Мабуть, після страждання, смерті Христа апостоли відчували, що вони не мають що сказати світові. Бо все те, що вони чули від Ісуса, на що сподівалися, враз зазнало краху», – зазначив проповідник.
Ось до них, переляканих, приходить Христос і каже: «Мир вам!». Тобто, пояснює архиєрей, Христос начебто сходить до самого дна розпачу та страху і наповнює його новим життям, новим сенсом. Дає апостолам відчути, що вони покликані звіщати світові віру у воскреслого Христа.
«Ми є учнями, спадкоємцями тих, які бачили Воскреслого. Тому й вітаємо одне одного в цей час: «Христос воскрес!» – і відповідаємо: «Воістину воскрес!», – пояснює Глава Церкви.
Відтак він звертає увагу на те, що, коли до учнів прийшов Христос, серед них не було одного, який не пережив віднайдення втраченого. Тому пропонує краще приглянутися до апостола Томи.
«Чому його не було з усіма? Де він подівся? Що він робив вісім днів? Як він це переживав? Думаю, що в Божому слові сьогодні ми маємо дуже цікаву і глибоку відповідь», – каже проповідник.
«Ми добре знаємо, як болить втрачена любов. Коли хтось уперше закохався, а його зрадили, він відчуває, що більше нікого в житті не зможе полюбити. Знаємо, як болить втрачене довір’я. Коли хтось довіряв якійсь людині, покладався на неї, а в певний момент вона зрадила його довір’я, то в нього з’являється відчуття, що він більше ніколи і нікому не зможе так довіряти, як було перед тим. Знаємо теж, як болить втрачена віра, – віра в Бога, у Боже слово, як болить втрата Вчителя, який дихав на свого учня живим словом життя. Мабуть, апостол переживав відчуття, що вже більше не зможе жити. Ось до того болю втрати, що його відчував Тома, який, мабуть, вісім днів оминав усіх інших, що вірили у воскресіння, приходить воскреслий Христос», – каже Блаженніший Святослав і розповідає, чим закінчилася їхня зустріч. Спаситель дає апостолові торкнутися, вкласти палець у рани, де були цвяхи, вкласти руку в бік, пробитий списом. Христос робить це не для того, щоб учень більше знав, а щоб більше жив. Бо цей момент дотику був моментом зцілення.
На думку Отця і Глави УГКЦ історія зцілення ран, повернення втраченого, дотику до повноти життя є життєдайною для всіх, які її слухають, переживаючи трагедію війни. «Війна – це завжди біда, страх. Сьогодні український народ переживає страх. Як часто ми думаємо, що було б краще закритися від усього, втекти від жорстокої дійсності, яка нас оточує», – каже проповідник. Відтак запевняє українців: «Де ми зможемо вийти за межі власного страху, там будемо здатні прийняти подих миру, яким дихає сьогодні над нами наш Спаситель. Це мені і вам сьогодні Він каже: торкнися мене і не будь більше невіруючим, а віруючим. Бо віра – це здатність людини торкати Бога. Ось у тому життєдайному дотику полягає зміст сьогоднішнього свята».
«Минулої неділі ми благословляли пасхальний хліб. Він є символом воскреслого Христа, Його прославленого Тіла. Сьогодні після Божественної Літургії ми цим хлібом ділитимемося, даватимемо одне одному в руки і проситимемо: торкнися Христа, який сьогодні приходить до тебе і говорить своїм словом через Євангеліє, не для того щоб ти більше знав (знала) про Нього, а щоб ти повірив (повірила) в присутність Воскреслого. Повірмо, що Його перемога над смертю, яку несе ворог, уже є над нами, а мир для України, за який ми так молимося, уже виходить з уст воскреслого Христа, що каже: "Мир вам!"», – просить Предстоятель УГКЦ.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту