Предстоятель відзначив, що голос Божого cлова зі Святого Писання зробив нас учасниками трагічної події Страсної п'ятниці – ми стали свідками страждань, розп'яття, смерті нашого Спасителя і учасниками Його похорону. Ми поклали образ Його нетлінного тіла в нашому соборі, як до гробу.
«Ті, що засуджували нашого Спасителя, катували Його, хотіли забрати в Нього гідність, – зауважив духовний лідер, – думали, що засуджують звичайну безправну людину, а натрапили на самого Бога, який хотів стати останнім з-поміж людей, щоб показати, що кожен, хто вбиває людину, у ній вбиває, зневажає Бога – Творця і Спасителя».
У Бога немає другорядних людей, наголошує Предстоятель, життя кожної людини у своєму Сині Отець переживає як власне.
Проповідник провів паралелі: «Чуючи Боже слово про страждання Бога в людині, про смерть Сина Божого в людському тілі, гадаю, кожному з нас стоять в очах картини української Голгофи. Це нас сьогодні вбивають. У ранах Христових ми бачимо зранені понівечені тіла синів і дочок України».
У стражданнях Господніх, сказав він, ми бачимо горе трупів, ріки крові і море сліз, які заливають колись квітучі міста і села.
«У похоронній процесії з плащаницю довкола собору ми бачимо бездиханні тіла наших воїнів, яких наші міста і села стрічають на колінах», – відзначив Предстоятель.
Христос ліг у гріб, каже Блаженніший Святослав, і тут, у гробі, ми бачимо братські могили Бучі та Бородянки. «Ми бачимо, як досі дістають тіла синів і дочок України в пораненому Чернігові і безнастанно продовжують убивати в місті-мученикові Маріуполі», – додав проповідник. Але сьогодні Боже слово нам каже, що Христові рани зцілюють. Він хотів бути пораненим, щоб торкнути своїми ранами наші рани. Він хотів бути несправедливо засудженим, щоб нас визволити і роздерти ті боргові зобов'язання, які диявол записав як наш смертний засуд. Він сьогодні лягає у гріб поряд із закатованими, розстріляними синами і доньками України, щоб і тим, що в гробах, життя дарувати.
У Великодню п'ятницю ми вшановуємо Його животворну смерть.
Ми вкладаємо Його до гробу, але знаємо, що Він там довго не задежиться, знаємо, що з Його смертю настає надія на Воскресіння. Ми знаємо, що Він сьогодні сходить на дно пекла, щоб за руку вивести всіх од віку померлих і привести їх до дому Небесного Отця.
Ми знаємо, що з моменту Твого погребення все починає перетворюватися. Перетвори наш смуток на радість! Перетвори сльози України на радісний спів, який буде оспівувати життя в Тобі!
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту