Мабуть, кожного з вас, дорогі отці, припустив проповідник, люди питали: де є Бог, коли на нас падають бомби? Де є Бог, коли нас убивають? Де є Бог, коли палять наші будинки, нищать наші міста і села, коли знущаються з найслабших? Де є Бог, коли вмирає людина?
«Кожен із вас якось намагався відповідати на ці запитання, слухаючи Боже слово, шукаючи у Священному Писанні якоїсь думки чи відповіді. Сьогодні Христос сам хоче нам відповісти. Адже Він нам відкриває глибини, тайни самого Бога. Ми сьогодні з Ним засіли за Тайну вечерю. Ми всі не один раз бачили ці жести, самі їх повторювали. Прослухаймо їх сьогодні знову, заглибмося в них», – запропонував Отець і Глава УГКЦ.
Перший жест – розламаний хліб. Блаженніший Святослав зауважив, що цей жест символізує розламане життя. Коли ми ламаємо хліб, то бачимо його нутрощі: свіжість або цвіль, черствість. Христос показує себе присутнім у своєму тілі якраз на межі розламаного людського життя.
«Коли людина запитує, де є Бог, Він сам каже, що перебуває там, де найбільше людського болю і страждання. Де є найбільша рана, там найглибше розламаний євхаристійний хліб Його Тайної вечері», – зазначає архиєрей.
Другий жест – чаша Його крові. «Випити спільну чашу означає стати чимось одним, стати з двох одним тілом, життям, а також прийняти щось, що ти сам собі вибрав. Христос п’є чашу людського страждання, мук і смерті. Це означає, що Він показує повноту Божественного життя там, де людина думає, що Бога немає», – пояснив Предстоятель УГКЦ.
Відтак Отець і Глава УГКЦ розповів, що сьогодні Церква святкує день установлення Христового священства. Блаженніший Святослав переконаний, що присутність Бога серед найбільшого болю, ран, страждання і приниження розкриває покликання до священства. За його словами, Христос кличе священників так глибоко, низько і далеко, як тільки цей світ принижує, ранить і вбиває людину. А жест умивання ніг виявляє зміст священничого служіння, у якому Бог похиляється над зраненою, розгубленою людиною і сам хоче торкнутися її ран та своїми ранами її зцілити. Рани загояться, а силою благодаті Духа Святого закінчиться війна.
Дай Боже, просить архиєрей, щоб ми всі глибоко пережили цього дня в умовах війни відповідь на запитання: що означає бути священником для українського народу в часи його Голгофи?
Відтак Блаженніший Святослав розповів про свій візит до Чернігова і згадав про Славутич, який розташований за 12 кілометрів від білоруського кордону: «Служіння в Славутичі нашого співбрата – це досконалий і правдивий образ Христового священнника третього тисячоліття, який показав людям Бога, що не покинув їх у скрутний час», – переконаний він.
«Сьогодні достойно і праведно є встати на коліна, дорогі отці, і вмити ноги вам, що пережили ці жахіття в лоні нашої Київської архиєпархії, починаючи звідси, із нашого Патріаршого собору, з його крипт, де ми зігрівали, лікували, годували сотні людей, які повірили, що Церква їх порятує, коли падають бомби. Я дякую вам за це! Достойно і праведно було мені сьогодні стати на коліна перед вами, отці, які пішли служити Божественну Літургію в київське метро. Мабуть, за тисячолітню історію Києва такого ще ніколи не було. Ви мені розказували ваші переживання і те, наскільки люди відчули світло надії, що вони не самотні у своєму горі, – сказав Предстоятель і додав: – Достойно і праведно було мені стати на коліна і вмити ноги тим отцям, котрі підтримали своїх співбратів, що мусіли тимчасово покинути ті міста, які палали. Ви перед ними відкрили свою домівку, їх нагодували, прийняли, умили їм ноги в той спосіб, у який їм було потрібно. Достойно і праведно було сьогодні вмити ноги вам, отці, які показали, що Церква є зі своїм народом».
Архиєрей продовжив свою думку, наголошуючи, що Церква не тільки говорить про добро, а й чинить його, бо Христос дав священникам ліки на рани цього народу. Це святе миро, яке ми посвятили тут, у нашому Патріаршому соборі, і яке розійдеться по всіх клітинках нашого церковного тіла від Києва до Австралії, Південної та Північної Америки, Європи, всюди, де воєнне лихоліття рознесло наших людей. Через ваше священниче служіння сьогодні здійснюється гасло нашого Всецерковного Собору: «Твоя Церква завжди і всюди з тобою». «Завжди і всюди – чи ти перебуваєш у безпечній Західній Європі, чи в палаючому Харкові, чи у зраненому Чернігові, чи в окупованому Херсоні. Блаженний той священник, який ніколи не почувається безробітним. Блаженний той священник, якого вічна печать священства спонукає до праці, молитви і жертви за свій народ», – підкреслює Блаженніший Святослав.
Відтак Глава Церкви привітав духовенство із днем Священства: «Від імені всієї вашої Церкви, як її Глава, сьогодні схиляю голову перед єпископатом, духовенством, перед нашими дияконами, семінаристами за геройське свідчення служіння самого Бога українському народові, яке ви звершуєте в ці трагічні часи».
Насамкінець духовний батько греко-католиків попросив усіх вірних привітати своє духовенство із цим днем і подарувати їм відчуття цінності та потрібності.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту