Насамперед владика Діонісій Ляхович, апостольський екзарх для українців-католиків в Італії, розповів про те, як батьки його малого навчили молитися на вервиці. «Цієї молитви я навчився від батьків, коли ще був зовсім малим і виростав у Бразилії. Відтак щоденно я промовляв цю молитву під час перебування в Малій семінарії, на студіях в отців василіан, як священник і вже дещо менше як єпископ. Це було пов’язано із браком організації часу. Проте під час кожної подорожі автом намагався також промовляти цю молитву. Але найбільш глибоко я пережив цю молитву під час захворювання на Covid-19, коли не міг молитися церковного правила чи Служби Божої», — пригадує ієрарх.
Відтак ділиться своїм власним свідченням молитви до Пресвятої Богородиці: «Молитву на вервиці я глибоко пережив, коли був хворий на ковід. У лікарні мав із собою вервицю, яку мені подарував Папа Франциск. Я її мав завжди в руках… Але прийшов такий вечір, коли мені здавалося, що я вже не вийду. І тому я, наче взяв за руку Богородицю цією вервицею і просив, щоб Вона вела мене цією дорогою… Настав момент, коли я втратив свідомість. Пробудився аж наступного дня і відтоді мій стан почав покращуватися».
За словами владики Діонісія, ця недуга змусила багато переосмислити у своєму житті. «Я прийняв цю недугу як благодать та певний досвід. Я багато говорив на проповідях про те, як ми маємо ставитися до цієї недуги. Я багато разів повторював, що ми маємо єднатися з Христом, як ми і обіцяли під час Хрещення. Отже, ця ніч, яка для мене вже виглядала останньою, стала нагодою глибоко з’єднатися з Христом і Його стражданнями, починаючи від Оливного городу. Коли я просив разом з Ісусом: „Відніми від мене цю чашу, але нехай буде не моя, а Твоя воля“, то був цілковито готовий до здійснення цієї Божої волі. Отже, я йшов за Ісусом… І прийшов момент, коли треба було з Ісусом віддати свого духа: „Отче, у Твої руки я віддаю духа мого“. Я був готовий до цього. Я був свідомий до цього моменту і, коли настав цей момент, я втратив свідомість», — зазначає апостольський екзарх.
Відповідаючи на запитання про те, чому він переповідає та ділиться власним досвідом, єпископ мовить: «Чому я говорив про особистий досвід? Нам потрібно єднатися, особливо у важких моментах нашого життя, - єднатися з Богородицею, бо Вона є наша Мама, єднатися з Ісусом, неначе доповнювати і продовжувати Його страждання. Тоді недуга чи навіть смерть стають для нас не страшними моментами, хоч і важкими. У цей момент переходу ми маємо із чистим серцем і порожніми руками віддати своє життя в руки Господа Бога. Тому просімо Богородицю, щоб була із нами. Богородиця йшла далеко, хоч і не могла приступити до Ісуса. Натомість приступила до Нього лише в один момент, доки Ісус ніс хрест. Проте залишилася під хрестом. Тому Вона йде разом із нами, а нам лише потрібно подати Їй свою руку».
Молитовна ініціатива «Вервиця єднає», що полягає у молитві на вервиці онлайн через трансляцію «Живого телебачення», відбувається щоденно о 20:00 за київським часом.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Розробка сайту