Припускаю, що Шевченко недарма переспівував Давидові псалми. Мабуть, він хотів, щоб Псалтир, який він, як маленький хлопчик, читав старослов’янською мовою, заговорив живою рідною мовою, щоб Боже слово українці читали рідною мовою. Про це, відповідаючи на питання про релігійність Тараса Шевченка, сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у програмі «Відкрита Церква». Програма була присвячена темі «Від Шевченка до Стуса. Поети та їх творчий спадок». Співрозмовником Глави Церкви був Дмитро Стус, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка в Києві.
Блаженніший Святослав пояснив, що Шевченко мав конфлікт з інституційною релігією. Ба більше, він не сприймав Церкви, яка в той час була інструментом пригноблення свого народу. Це було реальністю в Російській імперії – те «візантійське око», про яке писав Шевченко, – Церква була елементом стеження за людиною.
Та разом з тим, на переконання Глави УГКЦ, Шевченко є глибокодуховною і релігійною особою.
«Візьмімо хоча б його переспів Давидових псалмів, – каже Предстоятель. – Бачимо, що ця людина не просто живе Божим словом, вона його переспівує, перепускаючи слова через серце і душу».
На думку Блаженнішого Святослава, переспів Давидових псалмів Шевченком є предметом глибокого богословського дослідження для богослова, який відчуває зміст оригіналу і вміє побачити Шевченкове серце, яке б’ється в унісон із псалмами.
Глава Церква зауважив, що з Кобзаря робили революціонера, демократа, але його релігійності фахово не досліджували.
Директор Національного музею Тараса Шевченка в Києві Дмитро Стус зазначив, що Шевченко був глибоковіруючою людиною, для якої такі поняття, як любов, відповідальність, віра були базовими.
Розробка сайту