Ким був цей Божий чоловік і у чому феномен покликання духовних старців, у «Добрій розмові» з Тарасом Бабенчуком говорили учні отця Олександра – ієромонахи-студити о. Аліпій Федун, настоятель храму Святого архистратига Михаїла у Львові, та о. Макарій Дутка, настоятель Свято-Успенської Унівської Лаври.
Монах-пустельник, Божий чоловік, який все життя шукав Бога і жив з Богом, – так згадують про отця Олександра люди і духовного чину, і миряни. «Не у словах полягало його свідчення, а у природному спокійному і постійному богопочитанні. Ми бачили людину, яка спілкується з Богом і ділиться Божою любов’ю та милосердям…» – писав владика Борис Ґудзяк. Отець Аліпій і о. Макарій, як монахи-студити, для яких отець Олександр був духовним наставником, кажуть: називали його отцем, а не братом, як прийнято у чернечих спільнотах.
Ким був старець Олександр
«Життя вело його через різні випробування, воно було непростим, – розповідає о. Макарій. – Народився у 1939 році в Отинії, біля Коломиї, а далі – війна, еміграція, поневіряння по Європі та Америках… Був навіть у Голівуді, бо думав про кінокар’єру!.. Але вступив до трапістського монастиря, і його наставник на новіціаті казав, що навіть серед трапістів (римо-католицький чернечий орден із дуже суворим уставом. – Ред.) він вирізнявся прагненням до аскетизму, споглядального життя... В останні роки, коли жив з нами у монастирі, – коли молився, спілкувався, відчувалося, що він і з нами, і у своєму світі, уважно тебе слухає і одночасно перебуває в собі».
В Уневі старець Олександр поселився наприкінці 2009 року, і відтоді обрав життя у затворі – від понеділка до п’ятниці молився і працював у своїй келії, у суботу й неділю спілкувався з людьми.
«У його житті були різні періоди, – розповідає о. Аліпій. – У 1969-му вступив до трапістського монастиря у Каліфорнії, через п’ять років перейшов до нашого Студіону у Римі, де часом жив і на пустельні. Мав цей потяг до самітництва, і ще тоді, у Римі, дістав на це благословення архимандрита Любомира Гузара… Коли у 1993-му приїхав в Україну, місяців два жив у храмі Михаїла, потім – у Зимній Воді. Коли захворіла його мама, повернувся до Нью-Йорка – доглядав за нею і жив затворницьким життям і там. Через десять років, у 2007-му, повернувся остаточно, жив у Свято-Троїцькому монастирі у Жукові, а через два роки перейшов до Унева».
Життя для Бога
Старець Олександр залишив по собі великий духовний спадок – і в серцях тих, з ким він спілкувався, і в тому, що говорив і писав. Основна праця – те, що він сам назвав «Христологією», 40 списаних від руки зошитів.
Студити з Унівської лаври надихнулися на те, щоб максимально поділитися тим, що залишив їм о. Олександр, поширити і популяризувати його праці. Отець Макарій повідомив, що до літа планують видати книжку із частиною записів з «Христології», а вже в березні вийде у світ колекція із 600 аудіозаписів духовної науки отця. У фейсбуку та на офіційному форумі УГКЦ є сторінки, присвячені старцю Олександру. Студити збирають свідчення тих, хто мав спілкування з отцем, а це – десятки тисяч людей.
Владика Венедикт Алексійчук – колишній ієромонах Студійського уставу та ігумен Свято-Успенської Унівської лаври, що добре знав отця Олександра, веде у своєму відеоблозі «Школа молитви» цикл програм, на які надихнула його постать отця і його праця.
«Це людина, яка жила тільки для Бога і показувала пряму дорогу до Бога іншим. Усе його життя – як велике свідчення, що це можливо, – каже о. Аліпій. – Є поняття духовного отця, і він справді був ним для нас: людина, ведена Духом Святим, яка бачить серце іншої людини і може скерувати, допомогти… Був цілковито не марнославним, нікого до себе не прив’язував, хоча люди горнулися до нього. Він знав, як любить Бог, і ту любов ніби передавав людині – кожному, з ким говорив. У його присутності ви пізнавали, яким є сам Бог – наставало якесь просвітлення, ясність, що робити і куди рухатися… Уся його наука була наукою Євангелія, а «Христологія» – ніщо інше, як трактування Нагірної проповіді…
…Старець у монашій традиції – це духовний провідник, наставник, той, хто супроводжує у духовному житті… Той, хто сам живе духовним життям і ще й має Божий дар допомагати на цьому шляху іншим, спрямувати, підказати… Феномен духовного старця – у серці Христової Церкви. Адже Ісус Христос – перший духовний провідник, теж є тим старцем, учителем, який виховував своїх учнів, апостолів».
Послухати мову старця Олександра (Кіляра) можна тут.
Департамент інформації УГКЦ