У проповіді Архиєрей зауважив, що вражаючими є мури та розвалини Ефесу. Вражаючий амфітеатр, де слово Боже проповідував апостол Павло. Вражаючими є Римські мури та підвалини, колони, які стоять досі. «Нас приваблює архітектура Рима та Парижа. Захоплюємося імперською архітектурою Відня, його вулицями, смаком та архітектурною естетикою. У цьому контексті сьогодні в Україні спостерігаємо будівельний бум з агресивною будовою. Дуже часто бачимо будівництво без смаку, естетичної та практичної логіки». Кожен, хто планує будувати, мусить розраховувати свої можливості. Кожен, хто будує, повинен розуміти, що будова має служити не одному поколінню. Кожен, хто будує, має розуміти, що вкладає не лише в будову, але й вкладає цеглинку в розбудову всього світу», – зазначив проповідник.
Відтак протосинкел Київської архиєпархії процитував слова із сьогоднішньої Євангелії: «Ти – Петро-Скеля і на цій скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають». Роздумуючи над цим, владика наголосив: «Сьогодні ми святкуємо чергову річницю від дня освячення Патріаршого собору в Києві. Щоб цей собор побудувати, перше він мав визріти в серці народу, у серці Церкви, у планах Божих. Будувати не на скелі, а на піску – програшна справа. Ми дуже старалися збудувати храм на тій вірі, яку мав Петро, на тій любові, яку мав Петро до Христа, на покаянні, яке мав Петро, на тій відданості та ревності, яку мав Петро до Христа і Церкви».
Відтак єпископ запитав присутніх: «Чому так важливо пам’ятати цей день?». І пояснив, що цього дня здійснилася мрія мільйонів вірних, цілих поклонінь, тих, які з любові віддали життя за свою Церкву. Так важливо пам’ятати кожного, хто вклав частинку себе в цей собор, кожного, хто вклав свою "вдовину лепту", кожного, хто вклав свою молитву серця».
У проповіді владика Йосиф також пригадав, що за кілька днів в УГКЦ мали провести Собор – збір вірних, єпископів і священників. «Ми мали б замислитись над проблемами та накреслити напрями руху Церкви як інституції. Це також будова собору. Я переконаний, що наша Церква тут, на лівому березі Дніпра, уже від часу Володимирового хрещення будувала цей собор. Він був у планах та уяві Володимира Великого, і був запланований у замислах Божого провидіння», – наголосив єпископ-помічник Київської архиєпархії.
Він зазначив, що святкуючи цей день, маємо молитися за тих, хто вчора народився чи завтра народиться. Щоб їх ноги переступили поріг собору в напрямі до Бога, Його любові, Його ласкавості, Його сили. Щоби ворота пекельні не подолали храму Святого Духа, яким є кожен з нас. Нам завжди потрібно пам’ятати, що Бог нас ніколи не залишав, не залишає і не залишить. Маємо завжди пам’ятати: «З нами Бог». Як і повинні пам’ятати про наших попередників. Про тих, які любили Церкву та йшли за покликом Христа. Пам’ятати про тих, які не дали знищити її у власному серці», – закликав архиєрей.
Закінчуючи проповідь, владика Йосиф пригадав, що сьогодні людство переживає той час, коли у світі Церква стає непопулярною. «Переживаємо, що стара добра Європа тратить християнські цінності. У Брюсселі є великий готичний собор, у якому літають голуби через розбиті вікна. Бачимо, як продаються храми... Та це не означає, що ворота пекельні подолали Христову Церкву. Церква житиме допоки не подоланий храм людського єства», – наголосив єпископ.
Пресслужба Київської архиєпархії
Розробка сайту