Відзнака вручається увосьме. Цього року лауреатами стали: отець Іван Ісайович (Мукачівська греко-католицька єпархія), отець Юрій Казміренко (Православна Церква України), отець Павло Гончарук (Римо-Католицька Церква в Україні) та пастор Василь Хіміч (Всеукраїнський союз Церков євангельських християн-баптистів).
В урочистій церемонії нагородження взяли участь: Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ; владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ; Іван Васюник, голова Комітету зі вшанування пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча; члени комітету.
Після вручення відзнак відомі українські музиканти сестри Галина й Леся Тельнюк представили мистецький проект «Божий агнець», присвячений пам’яті отця Омеляна Ковча. У рамках проекту Національний президентський оркестр України та Камерний хор під керівництвом Вадима Яценка виконали твори на слова Богдана-Ігоря Антонича, Тараса Шевченка, Галини Тельнюк, Пауля Целана та папи Івана Павла ІІ. «Це шана і подяка сотням українських священиків, які поряд з нашими воїнами», – сказали сестри Тельнюк.
Блаженніший Святослав відзначив, що 25 березня минуло рівно 75 років з дня мученицької смерті вірного сина українського народу, геройського священика УГКЦ отця Омеляна Ковча.
За його словами, отець Омелян Ковч є відомим скарбом усього українського народу, голосом сумління українського суспільства. Це постать, яка уособлює ідею міжнаціонального і міжрелігійного діалогу і примирення.
Будучи одруженим греко-католицьким священиком, багатодітним батьком, парохом з містечка Перемишляни, він увійшов в історію саме тим, що в часи Голокосту рятував синів і дочок єврейського народу. За це був арештований і убитий нацистами в концтаборі Майданек на території сучасної Польщі.
Свого часу Блаженніший Любомир казав, що отець Омелян є сином одного народу, який рятував синів і дочок іншого народу – єврейського, а віддав своє життя на землі третього народу.
«Відзнакою, – зауважив Глава УГКЦ, – яку ми сьогодні вручаємо, хочемо звернути увагу на ще одну грань постаті отця Омеляна Ковча – як на військового капелана. Цього року минає сторіччя з моменту його капеланського служіння в тодішній Українській галицькій армії. Тож отець Омелян був учасником національно-визвольних змагань. Саме в нашій Церкві збереглася традиція військового капеланства в збройних формуваннях українського народу, яка сьогодні є особливим предметом гордості і вдячності Господу Богу всіх Церков і релігійних організацій сучасної України». «Ця когорта лауреатів справді промовляє до нас, що дух отця Омеляна, його духовна посвята живе в нашому народі, живе в наших Церквах і живе в українському війську», – додав Блаженніший Святослав.
На погляд Блаженнішого Святослава, постать отця Омеляна може глибоко відповісти на питання, ким є військовий капелан, які завдання має священик у війську. «І він дає нам унікальну відповідь. Зокрема, отець Омелян в останні моменти свого життя показав, що був особою, здатною бачити Бога, який є на небесах, серед пекла на землі, і робити Його видимим для тих, хто дивиться в очі смерті. Гадаю, це є завдання військового капелана», – сказав він.
«Друге завдання військового капелана – допомагати українським воїнам залишитися людьми в нелюдських обставинах. А це можливо тільки тоді, коли людина побачить Бога в собі», – вважає Предстоятель.
Блаженніший Святослав розповів, що в УГКЦ блаженного священнномученика почитають не в окремих мощах, а у вигляді попелу з крематорію, з концтабору Майданек. Це попіл, який є символом перемішаної долі, жертовного життя, доброго Христового священика.
Предстоятель також зазначив, що цього року минає десять років, як світлої пам’яті Блаженніший Любомир проголосив Омеляна Ковча покровителем душпастирів УГКЦ. «Нам годі було знайти кращий приклад, який руйнує різні міфи про нашу Церкву, про національно-визвольні змагання українського народу, як постать Омеляна Ковча», – наголосив Глава Церкви.
Департамент інформації УГКЦ