Розпочалося святкування ще з вечора 11 лютого, у сам день празника святкування продовжилося молитвою Акафіста до Трьох святителів. Після цього розпочалася торжественна Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав у співслужінні з єпископами, отцями-настоятелями семінарії та зі священиками, які приїхали, щоб розділити радість свята.
Під час проповіді Блаженніший Святослав зазначив: «Сам Христос про себе каже: “Я є світло для світу, хто йде за Мною, не буде блукати у темряві, але матиме світло життя”. Думаю, брати добре знають свідчення святого Василія Великого, про один із найстарших і найдревніших гімнів, який має наша Літургія, який ми співаємо на Вечірні, який так починається: “Світло тихе святої слави Отця Небесного, Ісусе Христе...”. Але у сьогоднішньому Євангелії, яке є частиною нагірної проповіді, Ісус Христос говорить про своїх учнів як про світло: “Ти є світлом для світу”. Але що це означає? Яким способом можна говорити про Бога як про світло, яке просвічує кожну людину, яка приходить на світ, як можна говорити про учня Христового, справжнього християнина, який є світлом? Я думаю, на це питання ми зможемо знайти відповідь, справді глибоко вслухаючись у досвід, у традицію, у богомисліє Христової Церкви.
Ми сьогодні святкуємо свято Трьох великих святителів, великих архиєреїв – Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Саме черпаючи з їхньої духовної скарбниці, ми можемо зрозуміти, що людина була сотворена для того, щоб бути причасницею, причасником цього вічного несотвореного світла Пресвятої Тройці. Те, ким Бог є за своєю природою, людина стає причасницею по благодаті. Таким чином наш Бог, в якого ми віримо, начебто уділяє себе людині, робить людину причасницею того самого життя, того самого вічного щастя, того самого світла, яким є Він сам. Ми знаємо, що у творах каппадокійських отців для того, щоб висловити один із найважливіших догматів християнської Церкви про Пресвяту Тройцю, використано цей символ, цей образ – вогонь, який світить і зігріває. Цим джерелом, цим вогнем є особа Отця, тим Світлом, яке виходить із того вогню і просвічує кожну людину, яка приходить на світ, є Син, тим теплом, яким зігріває, зростає у нас, дає нам життя, є животворчий Святий Дух. А людина була сотворена саме для того, щоб бути світильником, носієм вічного, несотвореного Божого світла. І лише тоді, коли людина стає причасницею цього небесного світла, Божого життя, лише тоді вона є вповні людиною. Вона стає собою, вона починає розуміти себе, своє покликання, своє місце в тому світі, а також ту мету, вічну мету, до якої прямує упродовж усього свого життя у цьому світі. Тому то каже Христос: коли люди бачать ваші добрі діла, вони не будуть вас прославляти, але Отця вашого, що на небі. Бо спосіб життя християнина – це ніщо інше, як віддзеркалення, свідчення, яке християнин подає Божому світові.
Тому сьогодні, вглядаючись у постать Трьох Святителів, ми начебто чуємо від них три слова: просвічення, освіта і свідчення. В українській мові ці три слова мають спільний корінь – світло. Світло є передусім причастям життя Пресвятої Тройці. Лише той, хто у своєму духовному житті спілкується, має можливість єднатися з джерелом вічного нетварного троїчного світла, може бути здатний до справжньої глибокої істинної богословської освіти. Але все те випробується, підсумується, здасть остаточний іспит життя у щоденному свідченні, свідченні своєї віри…
Семінарія – це спільнота, де запалюються світильники, світильники просвічення, освіти і свідчення. Бо тут, у цій семінарії, щоб стати собою, знайти своє покликання, зрозуміти себе, ви повинні щоразу глибше зростати у причасті небесного несотвореного світла Пресвятої Тройці… Ви повинні щораз глибше входити в це світло, більше того, впускати його у своє серце. Святий Августин порівнює людське серце до підземних галерей. Кожен може так глибоко бачити кінець підземної галереї, як далеко сягає те світло, з яким він зайшов в те підземелля. Тож, брати, кожного дня подорожуйте цими потаємними галереями свого серця, несучи світич нетварного світла Пресвятої Тройці. Лише тоді за роки семінарії ви вийдете звідси просвіченими, лише тоді запалите у своєму серці оцей світильник, про який сьогодні говорить Христос…
Семінарія – це особлива нагода для освіти, для пізнання, пізнання Божої мудрості, яка є віддзеркалена у мудрості Христової Церкви, цієї Святої Софії нашої Київської Церкви, цієї мудрості, яку маєте шанс відкрити, читаючи твори Святих Отців, слухаючи лекції ваших викладачів, але зокрема через особисту невтомну працю. А найважливіше і, можливо, це є остаточний іспит на зрілість кожного з вас – це те свідчення, те свідчення, яке ви маєте дати як зрілі християни тим, хто шукає правди і дороги до істинного Бога.
Я хочу побажати вам, щоб ці три великі святителі, архиєреї, той триєдиний осіяльник небесного світла, були вашими провідниками, дороговказами, учителями, заступниками за кожного з вас перед Божим престолом. Нехай не забракне ніколи й нікому в нашій Церкві, у нашому народі Божого світла. Нехай ніколи не забракне нашому Божому люду добрих святих ревних священиків – тих світильників Божої правди, а найважливіше – нехай не забракне ніколи нашій Церкві і нашому народові істинних свідків Божої правди, сили благодаті Святого Духа. “Нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони, бачивши ваші добрі діла, прославляли Отця вашого, що небі”. Амінь».
Після Божественної Літургії Блаженніший Святослав подякував за молитву та присутність усім владикам, привітав ректора прот. Петра Жука та отців-настоятелів, сповідників, працівників семінарії та братів-семінаристів. «Наша семінарія у Княжичах світить, світить Христовим світлом, добрими ділами!» – зазначив Патріарх.
Опісля з подячним словом від усієї семінарійної та парафіяльної спільноти звернувся ректор семінарії прот. Петро Жук: «Від повноти нашої спільноти складаю сердечну подяку Блаженнішому Патріархові за його присутність сьогодні між нами. Ваше Блаженство! Дорогі владики! Сьогодні сповнюються слова святого Ігнатія Богоносця, який казав: “Де є єпископ, там є Церква”. І ми сьогодні не тільки це бачимо – це відчувається. Це відчувається на молитві, відчувається цей дар, який нині лине зі словом єпископа, його промови, його благословення, а найважливіше – його уваги до тих, хто долає свій шлях покликання. Дякуємо, Ваше Блаженство за те, що попри всі обов’язки, величні обов’язки Патріарха, які заставляють Вас зігрівати любов’ю цілу нашу Церкву по цілому світі, Ви в особливий спосіб пам’ятаєте про спільноту семінаристів у Княжичах. Пам'ятаєте, дбаєте, підтримуєте, чуваєте, настановляєте, і найголовніше – окормлюєте своєю увагою і любов’ю. Дякую сьогодні, що разом із Вами є присутні стільки єпископів. Неважлива кількість, важливий приклад, увага, Ваше слово, благословення. Дякуємо і сподіваємося, що нашим служінням, нашими добрими ділами ми зможемо потішити Вас, стати бодай тієї частичкою нагороди, яку принесемо за Вашу присутність, Ваші чування і Ваше благословення. Нехай всемилостивий Господь за заступництвом Трьох Святителів береже Вас, дарує Вам сили сповнення величного патріаршого служіння, підтримує всіх наших владик, щоби кожен із нас засвітив перед Богом великим світлом Божої любові і святості».
Після спільної молитви відбулася зустріч Глави й Отця УГКЦ і членів Постійного Синоду Єпископів УГКЦ із семінаристами. На початку зустрічі Блаженніший Святослав коротко розповів історію нашої відновленої семінарії. Опісля зі словом виступив ректор КТДС прот. Петро Жук, який розповів про актуальне життя семінарійної спільноти, навівши статистику. Після виступів усіх владик, на завершення зустрічі, семінаристи мали нагоду поставити запитання. Згодом на всіх чекав святковий обід і концерт, під час якого виступили: семінарійний октет «Аксіос», семінарійне Тріо і вокально-інструментальний гурт «МетаНоя».
Медіа-центр КТДС ім. арх. Гавриїла
Розробка сайту