«Ми за крок до Томосу, процес уже незворотній», - релігієзнавці

14.12.2018 20:10

Tweet

Завтра у Софії Київській відбуватиметься історична подія – Об’єднавчий Собор як етап для надання Томосу Українській Православній Церкві. Набуття статусу автокефалії – стратегічно важлива для України подія, і в релігійному, і в політичному аспектах.

Про те, чого очікувати від Собору, про процеси всередині українського православ'я, готовність до об'єднання та протидію цим процесам з Москви – в ефірі спецпрограми «За крок до Томосу» від 13 грудня говорили Тарас Антошевський, директор Релігійної інформаційної служби України (RISU), та Дмитро Горєвой, директор Центру релігійної безпеки.

«Надія на те, що все відбуватиметься конструктивно, велика – не в останню чергу тому, що процес очолює Вселенська Патріархія, - каже Тарас Антошевський. – За 20 років Православні Церкви України не проявляли готовності до об’єднання і не могли дійти до єдності поза зовнішнім втручанням з Константинополя. І, звичайно, діяла велика потуга Москви – не допустити цього об'єднання. Зараз за справу взялася Вселенська Патріархія – Церква-матір Київської, і схоже на те, що за підтримки Адміністрації Президента України справа рухається до кінця. Не всі цього хочуть – зокрема Московський патріархат, який опиняється поза канонічним статусом в Україні, яка є територією Вселенської Патріархії. Тож Собор у Софії Київській відбудеться, хоч би яка кількість єпископату різних Церков брала в ньому участь. Важливо, що є готовність представників трьох Православних Церков – УПЦ, УАПЦ та частини Московського патріархату, повністю чи ні…»

«Ми за крок до Томосу, процес уже незворотній, –  підтверджує цю думку Дмитро Горєвой. – Так, можливе коригування у кількості присутніх на Соборі представників. Але Церква постане і буде автокефальною, присутньою у Диптиху як повноправна сестринська Церква усіх Православних Церков. Важливо зазначити, що до цього прадавня Київська митрополія була або у Константинопольському патріархаті (сім століть), або три століття під Москвою, але незалежним самостійним суб'єктом ще не була. І це дійсно велика історична подія».

Релігієзнавці підкреслюють: важливо чітко розуміти, що половина Православних Церков світу фінансово залежна від Московського патріархату, який робив і робить все, щоб не допустити виходу Української Церкви з-під його впливу, аж до розколу Вселенського Православ'я. Тож Константинополь, надаючи УПЦ статус автокефалії, робить певні кроки, щоб здобути стратегічну перемогу і для Вселенського Православ’я, ослабляючи патологічне бажання Кремля контролювати все.

Певне тертя й різне бачення процедури проведення Собору та надання Томосу обумовлене, на думку експертів, тим, що Константинополь намагається дотриматися як духу, так і букви канонічного права. Київський патріархат мав би стати (і стане) базовою Церквою, навколо якої відбувається об’єднання, але Константинополь намагається все провести за правилом і канонами, щоб уникнути будь-яких претензій чи звинувачень. І цей процес ведеться системно: від відновлення Київської митрополії, яка з 1686 року незаконно була підпорядкована Москві, і повернення її під юрисдикцію Константинополя, до визнання всього єпископату Київської митрополії канонічним. І це найголовніше: йдеться не про легалізацію Київського патріархату чи щось інше, а про створення нової структури – Помісної Української Православної Церкви.

«Важливо не лише отримати Томос, а й потім могти спілкуватися на рівних з представниками інших Православних Церков, деякі з яких перебувають у полі впливу Москви, –  каже Тарас Антошевський. – Це – як отримання країною незалежності: є акт проголошення, а далі необхідно, щоб це визнали інші країни… Або як паспорт для людини, який позначає її зрілість і відповідальність за себе й свої дії».

За словами експертів, у процесі об’єднання українських Православних Церков, за яким спостерігає все суспільство, чи не найбільше турбує певний інформаційний вакуум, закритість, що призводить до викривлення й нерозуміння суті, особливо зважаючи на специфічність релігійної тематики. В умовах гібридної війни з Росією така непрозорість стає полем для російської пропаганди та маніпуляцій. Тарас Антошевський і Дмитро Горєвой стверджують: такої лавини російських фейків і пропаганди не спостерігалося навіть під час Майдану 2013-2014-го, і левова частка зусиль громадських ініціатив, які займаються цим питанням, витрачається на спростування й розвінчання міфів, які продукує Москва. Якісну інформацію щодо всього, що стосується надання Україні Томосу можна знайти, зокрема, на сайті Релігійної інформаційної служби України (RISU).

reradio.com.ua

Медіа по темі: