Звернувся Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав до благодійників і волонтерів, медиків і військових, громадських діячів, вручаючи їм Відзнаку блаженного священномученика Омеляна Ковча за особистий приклад жертовності та гуманізму в Дніпровській обласній клінічній лікарні імені І. Мечникова 30 листопада.
Додамо, цьогорічними лауреатами Відзнаки стали: Міжнародний благодійний фонд «Кожен може», Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І. Мечникова, Адам Міхнік, польський громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець, дисидент і політв'язень часів ПНР, Ігор Лук'янець, старший солдат Збройних сил України, Володимир Гера, старший лейтенант Збройних сил України.
«Ми прибули сюди, до цієї відомої лікарні, бо тут особливе місце і простір, де ви служите і рятуєте життя наших героїв, бачите кров, страждання, сльози. Ми знаходимося у колі «боговидців», - сказав Глава УГКЦ. - Ці цінності за які ми шануємо священномученика Омеляна, як особу, що осягнула особливого виду і рівня святості, не закриті в минулому. Вони продовжують втілюватися й сьогодні…»
Адже, за його словами, є люди та спільноти, які, можливо й не знають про рівні святості, та спонтанно живуть цими засадами, розмовляючи різними мовами, належачи різним Церквам та релігіям: «Дух Господній допомагає нам сьогодні, в цей трагічний час, піднятися над цими умовностями і побачити, що Бог є одним єдиним для всіх. Бо ми на Його образ і подобу були сотворені».
Тож Глава УГКЦ та члени Комітету із вшанування пам'яті блаженного священномученика Омеляна Ковча відзначили людей, які особливо близькі до цих засад і принципів, за якими будують своє життя і служіння.
Як сказав промовець, в християнському розумінні святість людини може мати різні рівні. Одним із найвищих рівнів святості, які майже однаково трактують різні релігії та конфесії – це можливість людини бачити Бога. До прикладу, пророк Мойсея був «боговидцем», бо на горі Синай, коли отримував Закон, то розмовляв з Богом сам-на-сам.
«Сьогодні ми прагнемо вручити цьогорічним лауреатам нагороду імені священика нашої Церкви, якого ми можемо назвати «боговидцем». Він був звичайним греко-католицьким священиком в Перемишлянах. Мав багато дітей і добре розумів, що означає виховати добрих людей. Та коли розпочалася війна, Бог поставив перед ним нові душпастирські завдання. У часи Голокосту, коли він бачив, як його сусідів та знайомих ведуть на смерть, він почав все робити, аби рятувати синів і дочок єврейського народу. За це загинув в концтаборі в Майданеку», - розповів Блаженніший Святослав, додаючи, що о. Омелян є прикладом для наслідування. Тому в УГКЦ священномученик Омелян Ковч проголошений покровителем душпастирів, щоби священики були подібними до нього.
Фото: Анастасія Касінчук
Департамент інформації УГКЦ
Довідка:
Блаженний Омелян (Еміліан) Ковч – священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально та й фізично. На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть у час радянської окупації. Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався як польською, так і радянською і нацистською владами. Під час одного із своїх ув'язнень написав книгу — «Чому наші від нас втікають». Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха. Його допитували у тюрмі на Лонцького у Львові, де вимагали визнання вини і відмови від подальшого хрещення євреїв, а також відмови від протестів засудження дій нацистської влади. За свої дії був ув'язнений та відправлений до концтабору Майданек, де й помер та був спалений в крематорії.
Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча було засновано у 2010 році. Його Почесним головою є кардинал Любомир Гузар. Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава.
Зусилля Комітету мають на меті сприяти втіленню ідей Блаженного Священномученика Омеляна Ковча задля міжнаціонального, міжконфесійного та міжрелігійного діалогу, плекання толерантності і взаєморозуміння в суспільстві, популяризації соціально-корисної та благодійної діяльності.
Комітет дбає про відновлення пам’яті про отця Омеляна Ковча і поширення знань та відомостей про його видатне життя, мученицьку смерть і великий подвиг жертовності та любові до людей.
У 2010 році Комітет заснував Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, яка вручається щорічно за значний внесок у справу екуменічного і культурного діалогу, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння та за особистий життєвий приклад жертовності і гуманізму. Серед лауреатів Відзнаки є Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Арон Вайс, спільнота св. Егідія з Рима, Український католицький університет та інші. Докладний перелік лауреатів Відзнаки минулих років можна переглянути на сайті, присвяченому Омеляну Ковчу – http://kovch.org.ua
Цьогорічні лауреати:
Міжнародний благодійний фонд «Кожен може», який розпочинав свою діяльність як волонтерська спільнота однодумців у 2013 році. У вересні 2014 року був заснований міжнародний благодійний фонд. Місія фонду – розвивати волонтерство та благодійність, координуючи та спрямовуючи допомогу тим, хто найбільш цього потребує.
Міжнародний благодійний фонд «Кожен може» отримав почесне звання лідера в номінації: «Надання послуг внутрішньо переміщеним особам» в Національному рейтингу благодійників.
Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І. Мечникова – одна з найстаріших багатопрофільних лікувальних медичних установ України, центр спеціалізованої хірургічної допомоги. З початку військових дій у лікарню поступило понад 1000 поранених бійців, з них більше від половини пройшли через реанімаційний зал і відділення реанімації. Фахівці лікарні Мечникова провели понад 900 операцій за життєвими показаннями і близько тисячі планових етапних втручань. Тут було врятовано 99 відсотків важкопоранених героїв і це винятковий результат по Україні.
Адам Міхнік – польський громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець, дисидент і політв'язень часів ПНР. Один із ідейних натхненників «Солідарності». В 2006 році ввійшов в двадцятку найвпливовіших журналістів світу. Засновник і головний редактор «Газети виборчої». Почесний доктор Міннесотського та Мічиганського університетів. Почесний професор Києво-Могилянської академії. Лауреат премії «За свободу» французького ПЕН-клубу, Міжнародної премії «Еразмус» (Нідерланди), премії Спілки європейських журналістів. Кавалер ордена Почесного Легіону (Франція) та ін. У 2007 році нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня.
Ігор Лук'янець – старший солдат Збройних сил України. У мирний час проживав у Новограді-Волинському, строковик 30-ї бригади. За освітою – економіст-фінансист. У зоні бойових дій з квітня 2014 року. Ігор Лук'янець зазнав наскрізного поранення живота, внутрішніх органів, кісток тазу, втратив багато крові. Після двадцяти п'яти операцій і п'ятдесяти підтягувань швів під наркозом, Ігор радіє життю, цінуючи кожну його мить. 8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Зараз Ігор очолює Новоград-Волинську району організацію Всеукраїнського союзу ветеранів АТО.
Володимир Гера – старший лейтенант Збройних сил України. Уродженець с. Чернилява, Яворівського району, Львівської області. Закінчив із червоним дипломом Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
1 вересня 2014 року Володимир прикривав відхід майже 400 своїх товаришів, які потрапили у кільце оточення російськими військовими під Лутугіним. Він зайняв позицію на околиці Лутугіного у дванадцятиповерховому корпусі металургійного заводу. Володимиру уламком наскрізь пробило праву руку, повністю роздробило кістку, поламані два ребра, зачепило легеню, уламок застряг у хребті. У харківській лікарні зробили дві операції, щоб врятувати руку. Також уламок роздробив п'ятий і шостий хребці грудного відділу хребта. Через пошкодження спинного мозку не може ходити.
За зібрані волонтерами кошти пройшов курс лікування в Німеччині та США.
23 вересня 2014 року нагороджений недержавною нагородою – медаллю «За оборону рідної держави», а у березні 2015 року – орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Розробка сайту