Такими словами розпочав проповідь Глава і Отець Блаженніщий Святослав 13 лютого в храмі Трьох Святителів, що в Броварах на Київщині. Тут Глава Церкви освятив накупольні хрести новозведеного храму.
За словами проповідника, у першій частині Євангелія цього дня йдеться про прощення: «Скільки б людина не грішила, а їй потрібно надати прощення». Друга частина каже про віру, а третя – про служіння.
Що єднає ці три частини в одну євангельську благовість? Той, хто поєднує ці три Божі дійсності, – це особа Ісуса Христа. Бо саме Він - єдинородний Син Божий, є воплоченим Божим прощенням. В Ісусі Христі Бог Отець під дією Святого Духа прощає нам наші гріхи. Хоч би скільки ми згрішили та з покаянням приходили до Господа, Він ніколи не втомиться нам прощати. А ми часто втомлюємося просити пробачення.
«Деколи ми хочемо справедливості, коли хтось проти нас завинив, особливо тяжко. Ми, перш ніж простити, кажемо: «Чекайте, треба домагатися справедливості», а часом людське серце каже, що треба помститися, відплатити так, як я отримав. А тут Господь щось більше каже – Він є Той, хто відплатить. Повнота справедливості не знаходиться в межах того світу. Віруюча людина знає, що Господь Бог кожному віддасть за вчинками його. Тому каже Господь: «Лишіть мені, я відплачу». Як нам тоді легше стає… Як ми тоді з більш відкритим довір’ям до Бога і до ближнього можемо самі того прощення просити і ним щедро ділитися. Бо ми відчуваємо, що ми є перші прощені. Якщо Бог нам простив, ми тоді іншими очима дивимося на тих, хто супроти нас завинив і маємо більше сили прощати», - пояснив він першу частину Євангелія.
Так само друга тема читання - надзвичайно пов’язана з попередньо: «Моментом, коли людство отримало прощення своїх гріхів, є хресна смерть Спасителя. Смоківниця, шовковиця – старозавітні дерева, є символами очікування прощення. Плата за гріх є смерть, а плата за прощення – смерть Спасителя і Його кров, пролита на хресному дереві».
«Ми з вами є ті, кому Ісус, підперезуючись на вечері, починає служити. Вечеря – Божественна Літургія, на яку ми зійшлися. Коли ми прагнемо бути подібними до Нього, то відчуваємо обов’язок у своєму сумлінні служити ближнім», - пояснив Глава УГКЦ третю частину євангельського читання.
Що нас єднає з таїнством прощення, спасіння, відкуплення і служіння Спасителя? Віра. «Ми з вами можемо отримати і дати прощення, справді великі діла чинити через це єднання з Богом. Хто вірить у Бога - стає з Ним одним цілим. Віра, яка навіть коли є маленька, як гірчичне зерно, може творити великі діла, але не нашою людською силою, славою чи справедливістю, а силою воплоченого, розп’ятого і воскреслого Ісуса Христа», - додав він. Це пояснює те, що означає освятити хрест і поставити його на бані храму. Бо хрест - осердя християнського таїнства, знак перемоги над смертю, тому, якщо хтось помирає, то ставлять хрест на могилі, бо це віра в наше воскресіння. «Освячуючи хрести сьогодні, ми ісповідуємо те, що коли хтось смиряється перед Богом, того Бог возносить високо, як свого Сина», - завершив Блаженніший Святослав.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту