«Події Страсного тижня – це все те, що відбувалося з Христом після Його тріумфального входу в Єрусалим. У Євангелії подорож Ісуса має конкретну мету, про яку говорили пророки: Його паломництво тривало три роки і завершується в Єрусалимі – Голготою і погребінням недалеко від місця, де Його розіп’яли. У цій мандрівці Ісус зустрічає різних людей: одні хотіли ставати Його учнями, інші були Його противниками, ще інші – просто цікавими щодо Нього і того, що Він говорив, ще інші приходили зі своїми потребами».
Тобто ці зустрічі з дуже різними людьми також були метою Його мандрівки, певною мірою, збиранням Свого народу знову і по-новому, пошуком апостолів – учнів, які нестимуть Його Слово усім.
«Ісус увійшов до Єрусалиму і побачив цю смоковницю – у цьому випадку важливим є слово "побачити", тобто звернути увагу, – пояснює о. Віталій. – Так це дерево стало притчею – і для народу Ізраїлю, і для нас, Божого люду, і для Церкви, й для кожного християнина особисто. Тому що смоківниця – це образ чи питання до нас: приносимо ми плід чи ні? Для чого ми? Яка користь від цієї "смоківниці" для Бога?»
Так, на смоківниці було лише листя і нічого для поживи подорожнього, тому Ісус сказав: «Нехай повік не буде з тебе плоду!», і вона тут же всохла (Мт. 21, 18-22). Цікаво, що далі Христос під час свого перебування в Єрусалимі цими днями розповідає інші притчі – про двох синів, про виноградарів тощо, веде досить непрості розмови з фарисеями та книжниками.
«Христос, коли проходить Єрусалимом, знає, що прийшов сюди померти – померти задля спасіння людей. І тому, дивлячись на цю смоківницю, дивиться й на людей: чи зуміють вони прийняти цей дар і дати плід?» – каже отець, звертаючи увагу на особливість будь-якого тексту Євангелій: він стосується і тих, історичних подій, і є поза часом, щоразу повторюючись, тому стосується і кожного із нас, людей сучасності.
«Смоківниця, як і кожна створена Богом рослина, має приносити плід – пригадаймо розділ 1 книги Буття, яким починається Великий піст і який супроводжує нас і у Великому тижні: Бог створив кожне творіння, щоб воно давало плід для когось, було корисним, тобто ніщо і ніхто не живе лише сам для себе, – нагадує богослов. – Для Ісуса безплідна смоківниця стала прообразом того, що вибраний закрився в собі, вважаючи себе єдиним правовірним народом, і що ніхто інший не може стати на цю дорогу спасіння. Але Ісус прийшов, щоб прокласти цю дорогу кожному».
Безплідна смоківниця є притчею різного рівня: і щодо народу Ізраїлю у певний історичний момент, і щодо життя кожного християнина, його єдності з Богом чи буття далеко від Нього.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту