На початку своєї п’ятої катехизи о. Петро пригадав усім зміст притчі про доброго пастиря. Священник наголосив на тому, що ця притча хоч має один зміст, але євангелисти ставлять різні акценти. «Зокрема, Матей звертає увагу на дії Ісуса, таким чином апелює до учнів Христа. Немов наголошує їм, що їхня місія – йти і віднаходити тих, хто загубився. Натомість Лука звертається до фарисеїв, які нарікали, що Христос занадто близько спілкується з грішниками», – пояснив проповідник.
За словами реколектанта, Лука хоче піднести фарисеїв на вищий рівень, зокрема у ранг слухачів. Бог дбає про них, хоч знає, що вони приходять слухати Його притчі для того, щоб підловити Христа. Проте для Бога це ще одна нагода віднайти загублену овечку.
«У цій притчі важливо наголосити, що насамперед вона про доброго пастиря. Позаяк у нашому середовищі дуже популярним є образ Бога-генерала, який за всім стежить, все бачить і всіх карає. У сьогоднішній притчі Бог відкриває свою любов, що є сутністю Його почуттів», – наголосив проповідник.
Сьогодні о. Петро виокремив для призадуми такі запитання:
«Так, бо погляд Бога зосереджений на кожному з нас. На тих, хто належить до числа дев’яносто дев’ять, і на тих, хто загубився. Той пастир, який покидає хоч одну вівцю, стає загубленим пастирем. Якщо Бог залишить хоча б одного грішника без шансу навернення, то завтра Його Царство буде порожнім. Боже Царство радіє, коли кається грішник. Підкреслюючи значення однієї загубленої овечки, Господь показує цінність усіх», – переконаний священник.
Отець Петро знову запитує: чи ця притча розкриває тему покаяння?
І відповідає: «В певному сенсі так, але у дивний спосіб, бо розкриває покаяння з боку Бога, а не людей. Вона показує, що Бог робить для того, щоб віднайти грішника і що Він відчуває безмежну радість, коли грішник кається».
За словами священника, провідним мотивом цієї притчі є тема радості. Зокрема, радість віднайдення, яка очікує нас на небі. Це радість пастиря, що віднайшов овечку, яку загубив. Такою радістю наповнюється Бог, коли віднаходить нас, загублених у гріху. Наш Бог сповнений радістю і любов’ю до кожного з нас.
«Нехай ця дійсність дозволяє кожному з нас не відступити від Божої радості. Щоб навіть найбільші наші падіння не дали нам забути про Божу радість від того, що ми каємося. Нехай всі обставини дозволяють нам відчувати Божу радість і любов. Відчуваючи її, щоб ми зуміли ділитися нею з іншими. Ділімося правдою про Бога радості власним життям, своїм словом і прикладом», – закликав о. Петро Жук.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту