Насамперед священник наголосив, що людство часто ставить питання: «Де є Бог у людських стражданнях? Чому Бог своєю силою не знищить зло і не залишить у світі лише добро?» За його словами, це питання залишається відкритим протягом всього часу, що існує людина. Проте у притчах ми можемо віднайти відповідь на питання: де є Бог у стражданнях людини і чому ці страждання присутні у нашому житті?
Саме тому реколектант запропонував усім пошукати відповіді на ці запитання через розважання над притчею про кукіль.
Він зазначив, що її зміст є нам добре знаним. У цій притчі ми бачимо, що поміж пшеницею на полі виростає кукіль. Коли слуги хочуть поривати кукіль, то пан їм не дозволяє цього зробити пояснюючи це тим, що разом з куколем вони повиривають пшеницю. Відділити кукіль від пшениці, щоб не пошкодити останню стане можливим лише під час жнив.
«У світі Бог через Ісуса Христа сіє добре насіння Євангелії. Хто сприймає Його слово, той дає добрий плід. В той час ворог сіє гріх і різні злочини. Учні запитують в Христа пояснення притчі, бо воно торкається фундаментального питання існування зла. Цією притчею сам Господь стверджує, що добро і зло мусять співіснувати до кінця світу», – пояснив проповідник.
«Цим самим притча про кукіль відповідає нам на питання чому зло є присутнє у нашому житті. Тепер ми розуміємо чому Бог не карає злочинців відразу на місці їхнього злочину за їхні вчинки. Він не хоче, що під час цього покарання страждали сини Царства Божого. У притчі показано загальну картину з точки зору вічності. Бачимо, що у Творця немає планів винищувати людський рід, як ми це читали під час потопу. Під час кінця світу з поля людського життя будуть зібрані усі плоди: добрі і недобрі. Лише тоді недобрі будуть знищені. Ісус Христос попереджав, що кінець для всіх буде важким. Тому Христос каже вкінці притчі: «Хто має вуха слухати, нехай слухає». Тобто нехай прагне зрозуміти», – додав він.
Сьогодні реколектант попросив застановитися над такими трьома запитаннями:
Згодом він пояснив відповіді на ці запитання.
«Зло не може нас перемогти, допоки ми чинимо добро. Боротися супроти зла є нашим повсякденним обов’язком. Ми боремося зі злом не тому, що ми хочемо боротися, а тому що ми чинимо добро. Отже, чинячи повсякчас добро, ми перемагаємо зло. Завданням кожного християнина є принести чим більше добра у світ. Працювати над тим, щоб пшениці було набагато більше, аніж куколю. Щоб добра, милосердя і любові було більше, аніж ненависті, супротиву і страху», – сказав о. Петро.
Він зазначив, що лише добро, любов і милосердя дозволяють людині впевнюватися, що вона йде правдивим шляхом до спасіння, що вже тут на землі вона є громадянином Царства Небесного. У відповідний час до неї пролунає голос Спасителя: «Слуго добрий і вірний, ввійди в радість свого Господа. Прийми в спадщину Царство Небесне, яке тобі приготоване від віків».
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту