Сказав владика Гліб (Лончина), Єпископ єпархії Пресвятої Родини в Лондоні та Апостольський візитатор для українських греко-католиків Ірландії, 2 червня під час Заупокійної Архиєрейської Божественної Літургії в архикатедральному соборі Святого Юра.
«Чому Блаженніший Любомир закликав нас молитися? Зазвичай ми вважаємо, що молитва – це те, що ми звертаємося до Бога, про щось Його просимо, Його прославляємо… Але, ні! Молитися означає слухати те, що Господь мені говорить, бо Бог завжди до мене промовляє», – пояснив проповідник. Єпископ пригадав, як багато років тому часто приходив вечорами до каплиці в монастирі студитів. Довкола було темно, і світилося лише там, де був отець Любомир. «Він не тільки брав участь в усіх богослужіннях, а й довгі години молився на самоті й слухав, що йому каже Господь», – розповів владика Гліб.
Проповідник зазначив, що людство живе в гамірному світі, і серед того шуму вирізняється один голос Божий, який говорить кожному з нас лише одну річ: «Люблю тебе». «Господь говорить таке до нас, грішних, невірних. Цього голосу завжди слухав Блаженніший Любомир. Він слухав, що йому говорить Господь», – додав архиєрей.
За словами владики Гліба, молитва – це не лише слухання. Богові потрібно відповісти. Коли він каже: «Люблю тебе», нам потрібно Йому сказати: «І я люблю Тебе». «Так робив Блаженніший Любомир, який завжди шукав Божої волі. Саме тому він був великим учителем молитви для священиків, монахів і мирян, бо він слухав і відповідав Богові на Його слова».
Проповідник звернув увагу на ще один аспект молитви – що вона без діл є мертвою. «Блаженніший Любомир дозволив, щоб молитва просякла його серце і все його життя, аби Бог міг чинити свої діла любові через нього. І справді, він був доброю і чуйною людиною, кожного вислухав, кожному старався допомогти. Я рідко бачив, щоб він втрачав самовладання – так працював над собою. Це плід молитви, яка впливала на його життя», – пригадав він.
Наприкінці проповідницького слова владика Гліб додав: «Ми прощаємося із ним у смутку, бо не почуємо вже більше його голосу наживо, а лише в записі, на дисках, у фільмах… Але нам повинно бути і радісно, бо один із нас, який справді слухав Боже Слово, стоїть перед Богом і молиться за нас. Ми маємо великого заступника перед Богом в особі Блаженнішого Любомира. Тому молімося, молімося, молімося…»
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту