Декілька десятків графічних зображень професійного рівня виконання були віднайдені та збережені завдяки старанню єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського Теодора Мартинюка та Надії Шподарунок, у минулому прессекретаря владики Михайла Сабриги.
«Ми знаємо, що владика Михайло був скромний і тихий молільник, який дуже багато часу в тиші проводив на молитві, - сказав владика Теодор, звертаючись до присутні. - Це людина, яка пережила страшні часи підпілля... був відважним свідком віри, нічого не боявся, був світочем віри для тисяч людей. Проте за тією тихою, скромною особою була прихована велика і непересічна особистість. Це був особливий Божий дар для нашого народу і для нашої Церкви. Відкриваємо за тихою особою особливий Божий талант, яким був наділений владика Михаїл, - талант любові до свого народу і до рідної землі. Бо рідко хто мав таку глибоку і безкорисливу любов. Це був патріот з великої літери.
Це була також людина надзвичайно начитана... Владика Михайло дуже любив книжку. Ті, хто його знав ще зі світських часів, розповідали, що владика мав особливу любов до книги. Колись працював у книжному магазині, через його руки переходили сотні книжок. Він чудово знав українську і зарубіжну літературу.
Ще один Божий дар - талант до малювання. Це найбільш утаємничений талант. Ці роботи, які ви бачите, сягають початку 60-х років. У них приховано дуже багато таємниць: дуже тяжке дитинство, тяжкі обставини життя сільського хлопчини, який не мав можливості стати великим художником, щоби мати всеукраїнську славу... однак через ці роботи він продовжує проповідувати в наш час».
Відомий тернопільський художник Ігор Зелінко відзначив, що «робоча кухня» начеркових робіт владики Михайла багаточисельна і зроблена на професійному рівні: «За цими роботами стоїть велика праця. У першому розділі – копії графічної спадщини різних художників, які працювали над ілюстрацією. Друга частина представлених творів – від часів служіння в армії і до 1968 року, де він шукає свій особистий шлях у малярстві. Тут присутня цікава серія автопортретів на доброму професійному рівні та інші роботи, у яких простежується своя графічна мова». Ігор Зелінко висловив припущення, що владика міг пробувати олійний живопис і писати ікони. Однак все це недосліджена сторінка його автобіографії.
«Ми відкрили маловідому грань іпостасі єпископа Михаїла Сабриги – його захоплення не тільки книжками, а й малярством, – розповідає доктор історичних наук о. Віталій Козак. – Це, безумовно, для нас стало несподівано цікавим елементом до портрету особи підпільного єпископа УГКЦ».
Відтак Надія Шподарунок та Мирослава Гриценко поділилися особистими спогадами про життя і архиєрейське служіння владики Михайла.
Виставка увійшла до числа заходів, які Тернопільсько-Зборівська архиєпархія приурочує 80-й річниці з дня народження блаженної пам’яті владики Михайла Сабриги. Саме він очолював Тернопільсько єпархію з 1992 року, ще з самого початку її заснування, був першим її єпископом після виходу УГКЦ з підпілля. Помер 29 червня 2006 року на 66-му році свого життя та похований у криптах Марійського духовного центру «Зарваниця».
о. Олег Харишин, Пресслужба архиєпархії
Розробка сайту