«Що ж для цього потрібно робити? Можливо, сидіти довго в храмі чи каплиці? Чи читати багато книжок?» — запитав архиєрей.
«У пасхальний час ми чуємо під час Святих Літургій слово євангелиста Івана. Його, попри глибоку богословську думку, сміливо можна назвати апостолом любові. Саме євангелист Іван перейшов з Учителем дорогу страстей, а також отримав від Нього великий привілей: бути сином Богородиці. Тому він має що сказати своїм слухачам», — зауважує він.
За його словами, ми маємо дуже велику перспективу, позаяк Ісус Христос запевняє нас, що Він підготував нам місце у Царстві Небесному. Це означає, що ми маємо відчуття дому. А дім – це саме те місце, в якому нас чекають і люблять.
«Місіонер має бути радісним і переконливим у своїх діях. Якщо дивитися на радість як лише на відчуття чи емоцію, то вона може бути короткотривалою. Радість християнина є закоріненою в Божій любові», — переконаний владика Володимир.
Єпископ-помічник Львівської архиєпархії зауважив, що для того, аби когось любити, важливо його зустріти і пізнати. Владика Володимир звернув увагу на постаті, яких ми зустрічаємо у пасхальний час. На його думку, через глибоке переживання Божої любові саме ці особи стають місіонерами і благовісниками радості. Таким чином звіщають людству Добру новину.
«Погляньмо на жінок-мироносиць. У великодній ранок вони не думали про себе. Мироносиці не боялися воїнів, які охороняли гріб. Бо, як відомо, люблячу жінку ніхто і ніщо не може спинити. Жінки шукали померлого, щоб подарувати Йому любов і повагу. В результаті вони отримали великий подарунок — зустріч із Воскреслим. Сам воскреслий Христос утверджує жінок у пасхальній радості, а також забирає від них залишки смутку, щоб вони йшли і звіщали Його Воскресіння», — пригадав архиєрей.
«Подивімося на апостола Тому, — додав владика Володимир, — якого ми стереотипно називаємо невіруючим. Ні, він мав лише сумніви. У недовірі Томи мало бути багато радості й любові, щоб його любов могла перейти в радість. Воскреслий Христос дарує йому дотик до Його ран. Це дає Томі наснагу до проповіді Євангелія і до місійності».
«Навіть зцілений і розслаблений паралітик стає місіонером, бо свідчить про те, що Ісус з ним зробив. Чи пригадаймо хоча б жінку-самарянку, котра після зустрічі з Ісусом стає місіонеркою у своїй околиці і вказує на Месію», — каже він.
«Ми маємо чудові приклади наслідування Христа і життя в Божій любові. Нехай такою буде і наша життєва дорога», — побажав на завершення своїх роздумів владика Володимир.
Пригадуємо, що Декада місійності — це десятиденне підготування до святкування П’ятдесятниці, переосмислення великого дару Святого Духа та Церкви. Кожен день Декади місійності проходить під певним гаслом. Цього року щодня хтось з єпископів УГКЦ ділиться своїми роздумами про місійність.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту