Молімося насамперед за перемогу над гріхом, за чистоту нашого життя, за добрі і святі стосунки між собою та нашим Богом», – цими словами 1 травня 2020 року владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, закликав греко-католиків особливо молитися до Пресвятої Богородиці.
На початку свого слова владика Йосиф зазначив, що ми живемо у такому світі, де почуваємося комфортніше тоді, коли відчуваємо особливий патронат над собою. «Маємо родину зі зв’язками, друзів на посадах, потужну золоту банківську карту, тобто маємо можливості… Тоді почуваємося комфортно, зручно, безпечно, спокійно… але не завжди так є. Не завжди і не кожний може похвалитися таким станом речей у нашому житті. Проте серед нас є люди, які не покладаються на силу цього світу. Вони справді є ті, які дякують Богові за кожний день, як за Божий дарунок».
Ведучи далі, архиєрей зауважив, що сьогодні ми ввійшли в травневий день, коли традиція Церкви особливо прославляє Пресвяту Богородицю. «Багатьом Марія дає відчуття певності і спокою. Для багатьох християн після Божого Сина Марія є захисницею та провідницею, покровом і новим ковчегом, в який входимо через Її віру. З нею можемо бути певні та спокійні на розбурханому океані цього життя», – наголосив єпископ.
«Чому для нас Вона така дорога? – продовжуючи своє слово, запитав владика. – Бо Вона одна вибрана з-поміж людей. Вона згодилася бути Богородицею – Матір’ю Бога. Марія не тільки згодилася, щоб Її образ витесали в камені, щоб писали ікони з Її ликом, створювали музичні шедеври, такі як «Аве, Марія»… Вона згодилася на ту жертву, яку мав принести наш Бог, а Її Син».
За словами єпископа, Богородиця це зробила за здоров’я, життя та воскресіння цього світу. «Вона, що вихована в побожній родині, у побожних батьків, що введена в храм малою дівчиною, зрозуміла, до якої жертви буде покликаний Той, кого Вона приведе на вифлеємських полях у різдвяну ніч. Вона згодилася розділити Його долю і до кінця це виконала, до моменту, коли під Хрестом почула: «Це син Твій… це Мати твоя». Бог вклав у наші серця, що Вона наша мати. Ми не тільки маємо користати з Її ласк, але, як своїй Матері, повинні віддавати певні борги за те, що Її Син помер і воскрес заради нашого спасіння».
Далі у слові архиєрей зазначив, що Богородиця спонукає нас до діалогу з собою через те, що викликала нам довіру через материнську ласкавість. «Кожен із нас сприймає служіння Богородиці людському роду через призму любові власної матері, яка вчить нас любові, яка випромінює любов, яка не робить нам доповіді в аудиторії про любов, але своїм життям випромінює цю любов щодня до своєї дитини. Вся християнська історія наповнена жертвенним служінням Богородиці людському родові».
Відтак архиєрей зауважив, що світ перед Марією зробив певний внесок і в мистецтві, і в духовних трактатах, і в молитвах. «Вона теж не залишилася в боргу перед нами. Згадаймо тільки Зарваницю, Унів, Гошів, Крехів, Холм, Марія Повч, Страдч, Крилос, Ченстохову, де знаходяться ікони Пресвятої Богородиці. Катедра в Гданську, куди дивним чином Богородиця Перемоги перейшла зі Львівського храму Пресвятої Євхаристії. Вишгородська Богородиця, яку світ донедавна називав Володимирівською, проте це ікона княжого дому з Вишгорода, з Києва, яка справді є еталоном іконографії в цілому мистецькому і релігійному світі. І всі ці ікони наділені чудотворною силою Марії», – наголосив протосинкел Київської архиєпархії.
Продовжуючи свою думку, архиєрей зауважив, що багато чудотворних ікон не підписані автором. За його словами, так є тому, що тодішнє чернецтво, яке писало ікони, не дозволяло собі їх підписувати. Вони вважали і вірили, що ікона – це витвір не людини, а Святого Духа – Бога у співпраці з людиною. Такі підходи зумовили те, що в Україні маємо так багато чудотворних місць і чудотворних ікон.
«Сьогоднішній пасхальний час – час тріумфу та радості за те, що Бог воскрес і воскресив упалого Адама – кожного з нас. Проте двері до наших осель сьогодні замкнені. Ми можемо досвідчувати те, що досвідчив апостол Тома та всі апостоли, які сховалися зі страху перед юдеями. Ми сьогодні зі страху перед кривдою ближнім зачинені у своїх домах. Через віру приймаємо Господа, який приходить до нас крізь замкнені двері. Сьогодні в товаристві святих апостолів і Пресвятої Богородиці славимо Воскреслого», – наголосив владика Йосиф.
Продовжуючи думку, архиєрей додав, що часто в наших розмовах не вповні усвідомлюємо і розуміємо стояння перед Богородицею. «Іноді кажемо, що молимося до ікони Богородиці. Нагадую всім, що ми ніколи не молимося до ікони. Ми молимося перед іконою до живої Богородиці, яка під час свого Успіння була взята до неба з душею і тілом. Важливо пам’ятати всім християнам, що ми молимося перед іконою, а не до ікони. Ми маємо багато чудотворних ікон як завдаток і як подяку за те, що віруємо і прибігаємо до Неї», – наголосив єпископ.
Наостанок владика Йосиф розповів історію. «В одному зі швидкісних поїздів Італії їхав священник до своїх вірних на недільне богослужіння. Перед ним сидів японець. Священник, маючи час, відкрив молитвослов і почав молитву. Японець мав свою справу в комп’ютері. З молитвослова раптом випав образок Пресвятої Богородиці. Японець спритно підняв його, поглянув і віддав священникові. Потім не стримався і запитав священника, чи це його мати. Священник був розгублений. Відповісти ствердно, на його думку, було б не зовсім чесно. Секунду подумавши, пригадав, що Вона для нас усіх є Матір’ю, і відповів «так». У відповідь почув: «Як ви до неї подібні». Сьогодні хочу всім побажати, щоб ми могли від когось почути, що ми є до Неї подібні, не лише візуально, але й у ділах у своєму житті».
Своє слово владика завершив молитвою: «Згадай, всемилостива Діво Маріє, що від віків не чувано, щоби той, хто прибігав під Твій Покров, чи просив у Тебе помочі, або молив Твого заступництва, був не вислуханим. В тім упованні і я вдаюся до Тебе. Діво понад усі діви, Мати моя, приступаю і стаю перед Тобою, каючись з моїх гріхів прошу: Мати Предвічного Слова, не погорди словами моїми, а вислухай їх ласкаво. Амінь».
Пресслужба Київської архиєпархії
Розробка сайту