«Люди в усі часи намагалися зрозуміти, дізнатися, окреслити, що таке любов, оскільки завжди і на різних рівнях усвідомлювали її як велику цінність, – каже отець Дмитро. – Любов можна сприймати і трактувати по-різному, як-от давні греки, які виділяли чотири різні її прояви (ерос – чуттєва любов, сторге – любов-дружба, філія – любов-повага і агапе – любов-жертва. – Ред.). Проте уповні, такою, як вона є, безумовна любов проявилася тільки з Богоявленням і Воскресінням…»
Отець каже: безумовна любов Бога до людини проявилася уже в самому акті творення – Бог хотів поділитися своїм існуванням, буттям. Тож ми, люди, – діти безумовної любові, і саме вона є найголовнішим вмінням, яке ми маємо осягнути своїм життям.
Проте, наголошує душпастир, знати про це і усвідомлювати – недостатньо. Так, Адам і Єва знали про цю безумовну любов Бога до них, його дітей, проте не були готові прийняти цей дар, відповісти на нього і вирішили вимагати інших речей і привілеїв за свою любов у відповідь – і це була любов «з умовою». Що людина дістала натомість? Незнання, страх, відчай – тобто нелюбов. І от Бог приходить у світ і помирає на хресті – за нас, за людей, показуючи, якою є любов безумовна. Молиться на хресті за тих, хто Його розпинав, за всіх грішних людей, сповнених слабкості, не готових йти за Ним, не сповнених вдячності. Єдине, чим керується Бог, – любов, яка не передбачає умов і приймає кожну людину такою, якою вона є.
Чи означає це, що не треба нічого робити, бо «Бог і так нас любить»? Ні. Тому що любов – це дар, а в даруванні є той, хто дає, і той, хто приймає. «Щоб подарунок відбувся, повинен бути той, хто готовий його прийняти, – каже отець. – Бог готовий подарувати нам багато, весь світ у всій повноті, але ми не зможемо прийняти цей дар, якщо не захочемо самі, якщо не бачитимемо Бога як цінність у нашому житті, як Того, на кого орієнтуємося у повсякденних вчинках і емоціях…»
Як це проявляється в нашому житті і стосунках – наприклад, у подружжі? Якщо любов безумовна, то «я тебе люблю» також означатиме «я тебе люблю, бо ти мені цінний/цінна сам по собі і таким/такою, яким ти є», а не тому, що ти щось робиш/даєш/забезпечуєш внутрішній чи зовнішній комфорт.
«Міцне подружжя – це двоє людей, які знають, що таке прийняття і безумовна любов. Навіть більше, тільки за таких умовах воно і може існувати. Бо коли йдеться про корисливі мотиви, задоволення власних потреб тощо – це тип «торгово-економічних» стосунків, – каже отець Дмитро. – З іншого боку, закоханість – гарний стан, але у цьому пориві можна захопитися тим, що любов’ю не є – утвердженням власного «Я», навіть якщо на початках здається, що стосунки будують двоє… Коли ми говоримо про стосунки – від першої зустрічі до останнього прощання, вони можуть бути моментом любові тільки тоді, коли ми уприсутнюємо у них Бога…»
Так, безумовна любов – це любов, на яку нічого не впливає. Для порівняння: якщо говориться «я хочу бути з тобою, але хочу отримати від тебе те-то і те-то, хочу, щоб мені було приємно і комфортно», то у таких стосунках будуть проблеми, і не лише з безумовною любов’ю. Якщо ж йдеться про «я люблю тебе настільки, що мені важливо, щоб ти жив/жила щасливим життям, але воно неможливе, якщо ти руйнуєш себе» (наприклад, коли йдеться про різні залежності), то це саме ця любов: проговорювати болісні речі, говорити про те, що руйнує людину й не дає зростати й рухатися вперед, - правильно.
Отець підкреслює: по-справжньому і безумовно любити без присутності між людьми Бога – неможливо. Те, що ми любимо, означає, що ми дозволяємо Богові діяти в нашому житті, означає, що він поширює свою любов через нас.
«Щоб любити, потрібно бути з Богом, – каже отець Дмитро. – Коли ми грішимо і не визнаємо цього, відкидаємо таїнство покаяння і відкривання Богові, ми позбавляємо себе нагоди і здатності любити. І це веде до порожнечі, оскільки без любові стосунки перетворюються на формальний зв’язок, який не тільки не тішить, а й часто калічить…»
Повністю стрім програми можна послухати тут:
Розробка сайту