Та відомо, що противником цього був кардинал Євген Тіссеран, секретар Конгрегації Східних Церков. Мовляв, невідомо, які психічні страждання переживали отці під час цих подій. Цей аргумент переконав Папу Пія XII і о. Костельника не екскомунікували.
Про це сказав о. д-р Іван Дацько, колишній особистий секретар Патріарха Йосифа Сліпого, президент Інституту екуменічних студій УКУ, 17 березня в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка під час міжнародної конференції «Сила віри супроти насилля влади: греко-католики Центрально-Східної Європи в умовах переслідувань тоталітарних режимів після Другої світової війни».
«Переказую це не від одного душпастиря, – продовжив далі священик. – Одначе 12 січня 1976 року, коли я став секретарем Патріарха Йосифа, то запитав його про це». Тоді Патріарх відповів: «Брате, я тоді був в тюрмі і не знаю, що діялося в Римі. Та цей аргумент кардинала Євгена Тіссерана – правильний. Бо невідомо, як НКВД поводилося під час слідств. Нехай Бог до о. Костельника виявить своє милосердя. Він був дуже зарозумілим. Було би краще, якби митрополит Андрей вислав його для служіння емігрантам і не сталося те, що сталося».
За словами о. Івана, Патріарх Йосиф не міг пережити того, що о. Костельник тоді служив панахиду за упокій митрополита Андрея, кажучи, що «владика Андрей був предтечею єдності Церкви і не дочекався возз’єднання УГКЦ із РПЦ». «Він вважав такий вчинок цинічним, який здійснив ‘‘відступник і апостат Гавриїл’’», – додав доповідач.
Підсумовуючи свою доповідь, о. Іван наголосив, що сумнозвісний псевдособор ми не повинні забути. «Одначе пам’ятаймо, що Бог – великий і творить чудеса, які доведуть до єдності і сопричастя Христової Церкви на землі, якщо ми будемо жити згідно із заповідями і Святим Євангелієм, в дусі взаємного всепрощення і примирення», – завершив він.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту