Таку думку висловила Анна Вишиванюк, магістр історії, працівник кафедри «Теології» в Московському інституті фізичних досліджень, мнд Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету, під час Міжнародної наукової конференції «Сила віри супроти насилля влади: греко-католики Центрально-Східної Європи в умовах переслідувань тоталітарних режимів після Другої світової війни» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у своїй доповіді «Рецепція Львівського собору 1946 року радянськими чиновниками і представниками РПЦ в другій половині ХХ ст.».
Історик відзначила, що Україна в радянські часи була одним з найбільш протестних регіонів, що викликало невдоволення союзних органів. Це невдоволення постійно зростало. «Якщо в 1975 році було надіслано в союзний центр 375 листів, то в 1976-му – 504 листи, що становило близько 70 відсотків від загального числа листів з усього СРСР. У 1980 році віруючими України було направлено 1507 протестних листів уповноваженим і 732 в СПДРУ. У 1981 році 917 листів – уповноваженим і 511 листів – в СПДРУ. У 1979 році в розсилці уповноваженим повідомлялося, що потік повторних листів йде з Рівненської, Львівської, Волинської, Хмельницької, Івано-Франківської областей. Віруючі с. Кунка Гайсинського району Вінницької області тільки в 1978 році надіслали в різні інстанції 13 заяв і 7 делегацій», – розповіла науковець Анна Вишиванюк.
Доповідач вважає, що це було пов'язано з активністю, що її проявляла українська греко-католицька спільнота за кордоном, яка намагалася відновити діалог про легалізацію УГКЦ. Особливо цю активність підтримував Папа Іван Павло ІІ.
«Це відбувалося на тлі польських подій та через зростання національної політичної активності в Західній Україні. У 80-ті роки репресивна комуністична машина різко почала втрачати свій вплив на Західній Україні, тому інструментом пропаганди використовувалася РПЦ, єпископи якої надсилали в Москву прохання включити в богослужіння уніатські елементи і надати їм православну форму, щоб задобрити греко-католиків», – зазначила Анна Вишиванюк.
Департамент інформації УГКЦ
Розробка сайту