З історії УГКЦ. Світлій пам’яті владики Юліяна (Ґбура)
Немає людини, що була б як острів, сама по собі; кожна людина – грудка землі, часточка суходолу: і якщо море змиє хоча б скалку материка, поменшає Європа, і так само буде, якщо змиє мис, оселю твого друга, а чи твою власну; від смерті кожної людини малію і я, бо я єдиний з усім людством; тому ніколи не питай по кому подзвін – він по тобі (Джон Донн).
Такими словами розпочав останнє прощальне слово під час Архиєрейської Літургії владика Іван (Мартиняк), Митрополит Перемисько-Варшавський, під час похорону владики Юліяна (Ґбура). Згадав владика про те сумне і невеселе, з чим довелося зустрітися покійному владиці Юліяну на українській землі, і про ту місію, яку з гідністю виконував наш добрий пастир, наш духовний батько, архиєрей Юліян.
Матеріал Лідії Ковальської. Редактор Лідія Пуга.
Джерело: радіо "Воскресіння"
Розробка сайту