УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Замінити дитині емоційний і духовний контакт із рідними не можуть жодні гаджети чи подарунки

25.10.2018 20:31
ГОЛОСУЮ! рейтинг ugcc.tv
6
«Боже, зроби мене телевізором, щоб мої батьки частіше дивилися на мене», – сказав якось один хлопчик. Якщо це був і жарт, то невеселий.

«Чому нам бракує часу на виховання дітей?» тема «Вечірніх діалогів» на «Воскресіння. Живе радіо» від 24 жовтня за участю о. Назара Гавриляка.

Річ не так у браку часу, як у невмінні розподілити цей час, виділити найголовніше, а також у спробах обманути – і себе, і дитину, як підміною потреб дитини власними потребами, так і компенсаціями у вигляді подарунків. Проте ніщо не може замінити емоційного контакту дитини з батьком чи мамою – найближчими людьми, відчуженість яких ранить глибоко, часто закриваючи серце назавжди.

«Нам бракує часу не кількісно, у годинах чи хвилинах, а у простих поведінкових речах. Одне із найважливішого – бути у конкретний момент з дитиною, бути присутнім, – говорить о. Назар Гавриляк. – Дивитися одне одному в очі. Говорити. Слухати. За дослідженнями психологів, сучасні батьки в середньому спілкуються з дітьми 12 хвилин на день. В основному це розпитування: як справи в школі? які оцінки? чи їв? Це також перевірка завдань, якісь розпорядження. На інші слова, які, на думку батьків, не мають особливого значення, але є такими важливими для дітей, часу бракує».

У твердженнях про брак часу майже завжди прихований обман: не маю часу, бо маю роботу, втомлений, не маю сил/бажання тощо. Тож вихованням дитини займається хтось інший – у кращому разі бабуся, няня, вихователь, учитель. Але коли час врешті знаходиться і плануються якісь спільні дії, часто діти відвертаються від батьків й уже не бажають цього спілкування.

Тому настільки важливим є постійний духовний, емоційний зв’язок між батьками і дітьми, вміння слухати і чути питання, потреби, мрії і тривоги дитини. Саме в такому спілкуванні народжується спільна молитва і спільний час для Бога – важливий етап у духовному житті й вихованні дитини.

«Найважливіше – це наш спільний час для Бога, – говорить отець Назар. – Нам бракує такого часу в родині, ми обмежуємо спільний час нашої молитви і спілкування. Скільки часу на рік ми разом, родиною, молимося? Різдво, Йордан, Великдень та й, мабуть, усе… Але, напевно, не варто чекати, поки нога дитини виросте до 40-го розміру, щоб почати говорити про важливе в нашому житті…»

Повний стрім передачі можна дивитися тут:

reradio.com.ua


Медіа по темі:

Останні публікації

Популярні